Чому влада разом із екс-регіоналами усунули Єгора Соболєва, розповів тернопільський депутат Андрій Грицишин

Небажання влади та її сателітів впроваджувати антикорупційну реформу бачать усі. Ми спостерігаємо це у гальмуванні створення незалежного антикорупційного суду. Однак масштабна і цілеспрямована атака на Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та усунення Єгора Соболєва з посади голови Антикорупційного комітету Верховної Ради свідчать, що ситуація значно гірша, ніж здавалося на перший погляд. Під страхом понести відповідальність за фінансові махінації та зловживання владою проти антикорупціонерів ополчилися навіть ті, хто, за інших обставин, ворогує між собою.

Події останнього тижня свідчать про наміри владної коаліції згорнути реформи. Мова насамперед іде про боротьбу з корупцією. Стояти осторонь не можемо, не маємо права. Таку позицію висловлює керівник Тернопільської «Самопомочі», депутат міської ради Андрій Грицишин.

– Пане Андрію, Ви є очільником Тернопільської «Самопомочі». Поясніть, будь ласка, чому діюча влада разом із «Опозиційним блоком» усунули з посади вашого партійного колегу, голову Антикорупційного комітету Верховної Ради Єгора Соболєва?

– Усунення Єгора Соболєва з посади голови Антикорупційного комітету Верховної Ради необхідно розглядати в ширшому і більш небезпечному контексті. Правлячий олігархічно-клановий клас вирішив, що революційна ейфорія вже минула і можна зачистити політичний та громадський простір від неугодних, щоб далі грабувати країну. До неугодних, які заважають їм жити з шиком, збільшувати свої мільярдні статки незаконним шляхом, вони зараховують всіх, хто керується принципами, відмінними від їхніх. Цим і пояснюється їхній страх та ненависть до нового органу досудового розслідування – Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та голови Антикорупційного комітету Верховної Ради Єгора Соболєва.

Протягом останнього року Єгор Соболєв стояв багатьом кісткою у горлі. Адже саме він, очолюючи Антикорупційний комітет Верховної Ради, заважав призначити залежного від Банкової аудитора НАБУ, за допомогою якого вони могли б узяти під контроль цей антикорупційний орган. Рекомендовані комітетом Роберт Сторч (аудитор ФБР), Марта Борщ (прокурор на процесі США проти Лазаренка) та Карлос Кастресана (керівник антикорупційного трибуналу для Гватемали) клептократам не підійшли. Тому вони перейшли в контратаку. Наступним кроком буде призначення більш поступливого керівника Антикорупційного комітету Верховної Ради, який подасть на затвердження потрібну кандидатуру. І все це нам буде подаватися як великий поступ в напрямку демократії.

Однак розуміючи, що авантюра з призначенням чергового «лижного інструктора» до складу комісії з аудиту НАБУ може не пройти, влада вирішила перестрахуватися, навіть якщо це буде зроблено на шкоду Україні. Голови фракцій «БПП» та «Народного фронту», які самі з трудом вживаються між собою в коаліції, зареєстрували законопроект, згідно з яким звільняти керівників антикорупційних органів можна було б за політичним рішенням, без жодних доведених підстав.

– Розкажіть про закон, з допомогою якого хотіли приручити антикорупційні органи.

– Скандальний законопроект зареєстрували 6 грудня і відразу хотіли його проголосувати. Очевидний факт подвійних стандартів. Законопроекти, які необхідні для продовження реформи місцевого самоврядування чекають своєї черги роками, а рішення, що стосується посилення владної вертикалі та взяття під контроль антикорупційних органів розглядаються відразу. Цей законопроект передбачав надання Верховній Раді права висловлювати недовіру керівникам НАБУ, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і членам Національного агентства з питань протидії корупції. Згідно з цим документом, питання про висловлення їм недовіри може виноситися на розгляд парламенту за пропозицією Президента, Кабінету міністрів або 150 народних депутатів. Крім цього, розглядалася абсурдна по своїй суті можливість прибрати директора НАБУ ще й за фактом притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією.

На щастя, жорстка реакція Заходу змусила його авторів цей законопроект відкликали. Так само кардинально змінилася тональність виступів очільників держави. Раптом почали лунати заяви на підтримку антикорупційних інституцій – якомога швидше утворити антикорупційний суд та призначити незалежного аудитора НАБУ, щоб антикорупційна боротьба не перетворилася на політичну боротьбу і переслідування. Втрутився і Президент України, вимагаючи прийняти закон про антикорупційний суд.

– Ми бачимо, що самовпевненість українських політиків охолодили застереження західних партнерів.

– Застереження для української влади пролунали як зі сторони США, так і ЄС. Зокрема, державний департамент США висловив різку заяву щодо скандалів навколо НАБУ, зазначивши зокрема, що це підриває довіру громадськості та загрожує ризиком зменшення міжнародної підтримки України. Боротьба із корупцією є ключем для досягнення стабільності, безпеки та зростання економіки України. Закликали українську владу захистити незалежність антикорупційних органів міжнародні донори.

Якщо тиск влади на антикорупціонерів не припиниться, Захід може заморозити нам фінансову допомогу. Думаю, до повного згортання співробітництва з міжнародними фінансовими інституціями не дійде, але навіть її часткове скорочення – дуже невтішна перспектива, яка позначиться на оборонному потенціалі України та курсі національної валюти. Зі сторони ЄС прозвучали навіть погрози про можливе призупинення безвізового режиму з Європейським Союзом. На Банковій добре усвідомлюють, що якщо Євросоюз відмінить безвізовий режим, то про другий президентський строк Петру Порошенку можна забути.

– Ні для кого не є секретом, що влада зачищає політичне поле під наступні президентські та парламентські вибори. Чи можна цією обставиною пояснити її нелюбов до «Самопомочі»?

– Саме цією причиною і зумовлена масштабна за своїми організаційними і фінансовими ресурсами кампанія з дискредитації нашої політичної сили на всіх рівнях. При цьому останнім часом, окрім інформаційних випадів, влада вдається до фактичного усунення представників нашої політичної сили із обраних посад. Ми це бачили у Миколаєві, де депутати усунули з посади нашого однопартійця – молодого та перспективного міського голову Олександра Сєнкевича, на захист якого на вулиці вийшли тисячі людей. Ми це бачимо в усуненні з посади Єгора Соболєва.

– Невже очільники держави не розуміють, що підривають свій авторитет серед населення та імідж України у світі?

– Як можна не розуміти, коли всі світові телеканали про це повідомляють, а міжнародні донори вже прямим текстом говорять, що згортання демократичних процесів добром не закінчиться. Не мовчать і українські громадяни, які все активніше вдаються до протестних акцій. Тут може бути одне пояснення: багатьох українських політиків дратує сам факт наявності незалежних антикорупційних органів. Бо це суперечить їхнім уявленням про те, як має функціонувати система влади в країні.

– А може таке бути, що влада згортає демократію для боротьби із зовнішнім ворогом?

– Саме такими твердженнями влада і послуговується. Але якщо проаналізувати, то згортання демократії навпаки на руку Росії, яка докладає максимум зусиль для того, щоб посварити нас із Заходом і зробити подібними до них. Адже корумпованій владі вони зможуть нав’язати свої умови, а вільному народу ніколи.

– Пане Андрію, у вихідні ми спостерігали масштабні акції протесту в Києві. На Вашу думку, чим це все може закінчитися для влади?

– Хочеться, щоб закінчилося демократичними виборами у визначений для цього законом час, на яких громадяни дадуть справедливу оцінку діям політиків. Адже революції – це завжди потрясіння і людські жертви. Соціологічні дослідження показують, що люди не хочуть чергової революції, але своїми незграбними діями влада сама виступає каталізатором непрогнозованих процесів від яких програють всі. В мене складається враження, що історія теперішню владу нічому не навчила або у неї відсутній інстинкт самозбереження.

Спілкувався Василь Шевчук