«ПОТЯГ ДО ЖИТТЯ»: документальний український фільм, що зайшов у прокат одночасно з американським «Гладіатором»

В український прокат вийшла документальна картина «Потяг до життя», що розповідає про долі наших залізничників у часи війни.

Про що фільм

Початок «Потягу до життя» повертає нас у перші години та дні війни, коли залізниця стала єдиною в країні транспортною артерією, що працювала безперебійно. І попри те, що ворог постійно здійснював наміри перерізати її.

Стрічка сплетена з історій залізничників, які з перших годин повномасштабного вторгнення росії на територію України заступили на евакуаційні рейси з порятунку цивільного населення.

У фільмі йдеться і про неймовірний спротив та роботу колійників, які зупинили ворога, не давши йому взяти Київ в облогу, і про безстрашність диспетчерів, які під обстрілами продовжували керувати рухом поїздів.

Також зі стрічки широкий загал вперше дізнається про історію з відвернення техногенної катастрофи від столиці і про роботу повноцінного шпиталю на залізничних коліях проєкту «Лікарі без кордонів».

Розповідь залізничників у фільмі про те, що з ними відбувалось у перші дні війни, – вдалий хід. Він повертає спогади про події, які неможливо забути, і знову так само гостро переживаєш ті страшні та хвилюючі моменти: вокзал, заповнений матусями з дітьми; люди на пероні, які штурмують потяги; перші, ще не звичні, сигнали повітряної тривоги; вибухи, від яких холоне серце…

Хто герої 

Центральною героїнею «Потягу до життя», історія якої проходить крізь весь фільм, зв’язавши події, інших героїв та спікерів в єдине екранне полотно, – провідниця «Укрзалізниці» Ірина Юрченко.

З нею пов’язані найбільш хвилюючі моменти стрічки – історія про рятівну ампулу анальгіну в евакуаційному потягу, яка до глибини душі зворушить глядачів. А також вдало вплетена лінія сина Ірини – Дмитра Козацького (позивний – «Орест»), який тримав оборону «Азовсталі», а потім перебував у полоні.

Коли дізнаєшся про цю та інші історії залізничників, то не перестаєш вражатися тим, як саме вони проявили свій характер та відданість професії перед страшної загрозою.

Як машиніст Сергій Сорока рятував людей з окупованої Новоолексіївки Херсонської області під прицілом – в прямому сенсі – танкових гармат росіян.

Як київські залізничники вивозили зі столиці під обстрілами вагони з отруйними та небезпечними речовинами. Або як чернігівські брати-залізничники створили штучне сходження вагонів, щоб зупинити ворога на підступах до Києва.

Загалом драматургія стрічки вибудована сценаристами так, що історії героїв та сюжети війни органічно перетікають одне в одне, ніби вони пов’язані невидимими нитками долі. 

Найдраматичніші моменти картини – ті, в яких йдеться про атаку на вокзал в Краматорську в квітні 2022 року та обстріл потягу в Чаплине у серпні того ж року.

Про події в Краматорську з перших уст розповідає начальниця вокзалу Любов Пазура. Вона була свідком російської атаки, про яку дізнався весь світ. А деталі обстрілу в Чаплиному згадують провідниці, що перебували у тому самому потягу, в який влучив ворог, – Оксана Пустовіт та Валентина Попадич.

В цих та інших напружених сценах музика, що звучить у фільмі, підсилює градус емоцій і дозволяє глибше переживати історії героїв. Загалом у «Потягу до життя» використання музичного матеріалу дуже делікатне та доречне у сценах, які потребують створення певного настрою – драматизму або емоційної розрядки. 

Інший погляд

У фільмі багато психологічно напружених моментів, без яких неможливо розповідати про війну. Проте вони урівноважуються зваженим поглядом офіційних спікерів, зокрема, Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука.

Він з’являється у стрічці в незвичній іпостасі.  Зазвичай, ми звикли бачити його в парламенті або на офіційних заходах. Проте на екрані він пронизливо говорить про подвиг залізничників у часи війни, порівнюючи залізницю з «Ноївим ковчегом», у якому рятувались українці.

Загалом офіційні спікери коментують події війни здебільшого з позиції посадовців, людей, що частіше перебували над процесами, тому їхні монологи додають правдивості та експертності документальному фільму.  

Водночас стрічка дещо перевантажена спікерами, які в певний момент відвертають увагу від героїв-залізничників з їхніми долями і переживаннями.

Проте це, напевно, авторський задум, щоб дати перепочити глядачам після надзвичайно напружених і зворушливих моментів. Хоча через появу низки спікерів-чиновників фільм часом набуває рис телевізійного формату.

А ось історії героїв-залізничників заслуговують, щоб кожна з них лягла в основу окремого короткометражного фільму.

Світ має знати про це

Поруч з героями-залізничниками у фільмі з’являються відомі у світі персони – легендарний футболіст Андрій Шевченко, експрем’єр Великої Британії Борис Джонсон, голлівудський актор Орландо Блум, які говорять про залізницю і її важливість для України у часи війни. 

Також діляться своїми емоціями у стрічці мешканці європейських країн. Вони навіть не можуть уявити, щоб ракети та дрони летіли на їхні міста та руйнували їх, як це відбувається зараз в Україні.

І це дуже важливі наративи, тому що «Потяг до життя» має також показати світу, що відбувається в країні у центрі Європи. Люди за кордоном мають усвідомити масштаб трагедії, яку переживає наша країна, і ціну подвигу та самопожертви українців. Подивившись «Потяг до життя», зокрема європейцям, важливо зрозуміти, що трагічні події, від яких потерпає Україна, можуть, на жаль, стати реальністю і для них.

Історії героїв фільму, події війни, у яких були залучені залізничники, коментарі спікерів, кадри хроніки – всі ці елементи розрізненого пазла поєднуються в єдине ціле не тільки ідеєю, драматургією, але й закадровим голосом, що належить актрисі Риммі Зюбіній. 

Він є провідником, що з одного боку повідомляє важливу інформацію, пояснює обставини подій, наголошує на загрозах, які нависали над героями та Україною, а з іншого – передає різноманітні емоції – співчуття, смуток, жаль і надію на перемогу.

Під час перегляду стрічки важко стримати сльози, коли розповідається про всі жахи, що пережили українці з початку війни. Але «Потяг до життя» не лише про біди і страждання, він ще й про стійкість, винахідливість, сміливість, відчайдушність залізничників, які у скрутних обставинах зберігали спокій і навіть почуття гумору та продовжували виконувати свою роботу.

Автор – Вікторія Грабовська