Богдан Келічавий залишив Канаду, щоб стати міським головою Копичинців
Цього року на місцевих виборах в Україні перемагали й «нові обличчя» — молоді та освічені. Деякі з них успішно жили за кордоном або у великому місті. Однак вони повернулися у свої невеликі громади, щоб почати їх розвивати.
Богдан Келічавий — новообраний міський голова міста Копичинці, Тернопільської області. Після закінчення школи виїхав з Копичинців на навчання до Чернівців, а потім до Естонії. Декілька років жив у Європі, а до повернення в Україну рік перебував у Канаді.
Я вже брав участь у минулих виборах в ОТГ у 2018 році. Але тоді ми майже не готувалися до них. За три тижні до виборів я приїхав з Києва і ми почали активно агітувати людей. Тоді я набрав 30% голосів, це був непоганий результат за такий проміжок часу. Ми з моїм товаришем Андрієм, котрий був головою мого виборчого штабу, вирішили, що треба йти на наступні вибори.
Цього разу ми плідно готувалися, брали участь у передвиборчій кампанії. Ми заходили в кожен будинок в селах, які належать до нашої громади, та в Копичинцях, щоб познайомитися з людьми та розповісти про нас. Зі мною в команді працювало десь близько 30 людей, всі на волонтерських засадах допомагали з виборами. Вибори об’єднали нас, це якраз вказує на те, що коли люди гуртуються, вони можуть багато чого досягти. Нам вдалося перемогти.
Сім’я моєї дружини разом з нею переїхала з Копичинців до Канади, коли їй було 10 років. Назад вона повернулася у 25, за цей час, поки її не було, місто ніяк не змінилося. Дрібні зміни, звісно, є, але масштабних не відбулося. У нас є плани, як почати впроваджувати зміни.
Я навчався тут з 1 по 11 клас, а потім поїхав навчатися в Чернівці на юриста. На четвертому курсі я розумів, що не хочу навчатися на магістратурі в Україні, трохи розчарувався в українській системі освіти. Я почав писати листи до різних закладів Європи і так вступив до Естонії, отримав стипендію. Там я провчився рік на міжнародному праві і потім зміг вступити на ще одну спеціальність, також отримав стипендію. Потім я ще пройшов на програму Еразмус у Францію, тому один семестр я навчався на трьох програмах.
Навчання було цікавим, найцінніше для мене — розширення кругозору, я познайомився з різними людьми, у мене в кожній з груп, в яких я навчався, були люди з усього світу. І коли ти перебуваєш серед людей різних культур, ти автоматично стаєш ніби послом своєї країни. Люди тебе питають про Майдан, про війну на Донбасі, ти маєш бути в курсі всіх подій і правильно розповідати.
Згодом ми з дружиною переїхали до Канади і прожили там рік, потім в Україні розпочалася реформа децентралізації. Ми вирішили спробувати пожити деякий час в Україні.
Політичного досвіду в мене не було, але є досвід розвитку інших громад, тому роботу я знаю. Я розумію, що можуть бути складні рішення, іноді непопулярні рішення, але врешті-решт думаю, що люди будуть задоволені, працюватиму над цим активно.
Подорожуючи Європою, я познайомився з Ростиславом Бортником, який став міським головою Бережан цього року. Ми один одного привітали у Фейсбуці. Думаю, ми зможемо створити тренд і запит у суспільства саме на таких мерів.
Я не сприймаю своє повернення як крок назад. В будь-якій ситуації є свої плюси і мінуси, якщо людина правильно налаштована, вона скрізь знайде позитив. Зараз найцікавіше тут, в Україні.
Коментарі вимкнені.