Уперше в історії представник Тернополя став національним лідером у командному виді спорту

Чемпіонство тернопільської волейбольної “Галичанки-Динамо-ТНЕУ” стало найвагомішим результатом нашого міста у спорті в 2010 р.

Уперше в історії представник Тернополя став лідером у командному виді спорту на національному рівні. Дорога до таких нагород тривала 25 років. Окрім найвищого досягнення у суперлізі, тернопільська “Галичанка” ще може похвалитися здобутими нагородами різних ґатунків – “срібло” та “бронза” – двох останніх розіграшів кубків України. Тож для флагмана тернопільського спорту цей рік став цілком успішним.

“Виграли, граючи “своїми…”

– Звичайно, із того, що найбільше запам’яталося, на перше місце виходить перемога у суперлізі, – каже головний тренер “Галичанки” Андрій Романович. – Золоті нагороди чемпіонату дорогі для будь-якої команди, якою вона не була б. А для нас вони особливо дорогі тим, що “Галичанка” виграла їх, не граючи на “готових” людях. Усі наші гравці пройшли командну школу, всі були або ще є студентами Тернопільського національного економічного університету. Хоча раніше ми й будували команду на “чужих”, але все ж – тепер у нас функціонує своя школа, яка й дає нам стабільність у майбутньому.

За словами тренера, у команди нині є фінансова стабільність. Це зіграло значну роль у досягненні результату. Така стабільність і гарантувала те, що команда без “шарахання”, рівно демонструвала хорошу гру протягом всього чемпіонату.

Нагадаємо, сезон для “Галичанки” розпочався напружено. Старт відзначився новим гравцем на горі турнірної таблиці – “Хіміком” з Южного. У першому колі чемпіонату южненки, у складі яких виступає й один з екс-гравців “Галичанки” Яніна Журовська, завдали поразок усім суперникам у суперлізі. Щоправда, з підопічними Андрія Романовича “хімікам” довелося попітніти: після перемоги у першому матчі – з рахунком 3:2, у другому – наші дівчата теж були близькі до того, щоб довести тай-брейк на свою користь. Однак свою перевагу “Галичанка” не втримала, поступившись 2:3.

Основна боротьба – попереду

Станом на кінець першого кола “Хімік” випереджав “Галичанку” лише на два очки. Уся боротьба була попереду. Причому головна – точилася у фінальному розіграші, де й розіграли всі комплекти нагород.

– Такий старт несподіванкою не був, – додає Андрій Романович. – “Хімік”, маючи хороші фінансові можливості, підсилився п’ятьма гравцями, три з яких – екстра-класу. Також порівняно з минулим сезоном, підсилилася й “Джінестра”. Це позначилося на результаті фіналу кубку. Вони втратили Лесю Рихлюк (перейшла в італійську “Перуджу”, – прим. ред.), але “підписали” Віру Козак із “Сєверодончанки” і двох екс-гравців “Кругу” – Анастасію Смирнову та Ірину Трушкіну. Натомість ми працюємо на тривалу перспективу – зі своїх вихованців у нас наразі немає гравців, котрі могли б влитися в основну команду.

Відтак тренер “Галичанки” особливо відзначив роль у здобутому командою результаті її капітана – Олени Туркули. За його словами, Олена – справжній флагман команди, який є гордістю “Галичанки”. Не раз результат у матчі залежав саме від зусиль капітана. Відзначив тренер і двох гравців національної збірної України – Наталію Чернецьку та Надію Кодолу.

– Не можу також упустити прогрес Юлії Лонюк. Вона – хороший діагональник, але через травми інших гравців була змушена значну кількість матчів відіграти на позиції догравальника. Тож фактично протягом минулого сезону вона вже перекваліфіковувалася в інше амплуа, – каже тренер. І при цьому видала цілий ряд фантастичних матчів!.

Анонс

На відміну від вочевидь літніх видів спорту, скажімо, футболу, пауза у волейболі не буде настільки тривалою. Змагання у суперлізі відновляться вже у середині січня.

Наша команда поїде в гості до одного з аутсайдерів чемпіонату – “Керкінітіди”.

Кращий та гірший матчі – проти “Джінестри”

Попри виграний чемпіонат України, наша команда ще втратила відмінну нагоду здобути перемогу й у позаминулому розіграші кубка України.

Нагадаємо, у січні поточного року фінальна частина проходила у Луцьку. У фінальному матчі наша команда зустрічалася з одеською “Джінестрою”. Вигравши перші дві партії, наша команда програла три наступних і врешті – задовольнилася “сріблом”. Цей матч Андрій Романович називає найневдалішим поєдинком року. Мовляв, незважаючи на всі об’єктивні причини, відпускати таку перемогу з рук дуже прикро.

– Натомість поєдинком, що викликав особливо позитивні емоції, назву матч із тією ж “Джінестрою”. Він відбувся у фінальній частині чемпіонату. Тоді вирішувалося фактично все – або ми стаємо чемпіонами, або ще даємо шанс “Джінестрі”. Матч емоційно був дуже складним. Саме у таких поєдинках і виграється “золото”. Були колись чемпіонати, коли “Круг” або “Джінестра” протягом усього чемпіонату програвали лічені партії… Однак це не те: коли “золото” вистраждане, воно дороге та вартісне…