У Тернополі не знають слова “криза”

10 СЕРПНЯ – ПІТИ НА ПЛЯЖ: Для мене це було завдання тільки в радість, адже живу я в чудовому місті Тернополі, де є лише 2 справжні радості – пивзавод “Опілля” і наш рідненький став. До того ж, за ціле літо мені так і не вдалось когось вмовити піти зі мною на пляж. Отже, ми запаслись кукурудзою і водою, заплатили 5 гривень і припливли на мій улюблений Дальній пляж. Тут хоч і брудно, але є пісок і справжнє відчуття відпочинку. За підсумками сьогоднішнього походу скажу :
найактуальніший колір купальників – блакитний у будь-яких варіаціях. Його носять як і молоді дівчата-сливки, так і давно засушені чорносливи;
– Час-пік пивного божевілля -17:00. Саме в цей час черги за пивом надзвичайно великі. Отож коли ітимите сюди зауважуйте це;
– У Тернополі не знають слова “КРИЗА”. На пляж одна за одною приїздили новенькі іномарки. Їх було надзвичайно багато. Лише дорогою з пляжу, ми помітили два зеленкуватих жигулі, які скромно ховались в тіні… “Ох уж эти стеснительные Жигули”;
– І останнє найважливіше зауваження – струнких чоловіків значно більше. Тому вони і гордо ніжаться на сонці, коли ми, жінки, жеремо (а інакше це не назвеш) сосиску в тісті і запиваємо все пивком.  Я за здорових жінок, і тут мова іде не про об’єми!!!

Щоденник літнього божевілля