Вічна дорожня тема: водії і даїшники

Олег ПОДКОВСЬКИЙ: «Ті, хто спробував оскаржити дії працівника ДАІ у суді, ніколи не підуть «хабарним» шляхом»

Суддя палати у кримінальних справах апеляційного суду області переконаний, що водіям слід бездоганно знати правила дорожнього руху і свої права як людини, громадянина. І не боятися відстоювати ці права у судовому порядку. Судова практика свідчить, що правда, далебі, не завжди на боці працівника ДАІ.

– Олеже Анатолієвичу, для наших людей уже не є новиною, що у судовому порядку таки можна захиститися від великих штрафів. Переконайте скептиків про немарність судової тяганини.

–   По-перше, кожен має знати конституційні положення: визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення може мати місце лише за умови доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Коли йдеться про порушення правил дорожнього руху, як відомо, працівник ДАІ складає протокол. Власне, як свідчить практика, основна частина скарг на рішення правоохоронних органів виникає у зв’язку з порушенням процесуальної форми складання відповідних документів: протоколів, постанов, актів медобстеження, схем до протоколів. Ось такі порушення призводять до визнання нелегітимними (незаконними) зібраних доказів. Просто кажучи, якщо інспектор допустив помилки при оформленні протоколу, такий документ не може бути підставою для накладення стягнення.

–   Що варто знати водіям про процесуальні тонкощі складання протоколів?

–   Треба знати, що відповідно до статей 254, 256 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол, наголошую, у двох екземплярах, один з яких під розписку вручають особі, яку притягують до адміністративної відповідальності, і в якому зазначають дату і місце його складання, посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яку притягують до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за скоєне правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих; пояснення особи, яку притягують до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписують особа, яка його склала, і особа, яку притягують до відповідальності, якщо є свідки, то й вони.

–   Деякі водії вважають:  якщо не підпишуть протокол, то так полегшать наслідки для себе…

–   Це хибна думка. У разі відмови водія від підпису у протоколі робиться запис про це. Протокол без підпису не втрачає статусу процесуального документа. За такої обставини водій, навпаки, погіршує своє становище, бо не подає у протоколі пояснень, не обґрунтовує своєї позиції.

–   Ще одне поширене явище: водії вважають, що без них суд не відбудеться, тож не йдуть за повісткою-викликом на судове засідання. А якщо такої повістки нема, не цікавляться наслідками.

– Судову справу може бути вирішено без присутності на засіданні особи, яку притягують до адміністративної відповідальності. Проте для цього у матеріалах справи повинні міститися належні докази того, що особу вчасно та належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду.

Якщо вам прийшла повістка про виклик до суду, її краще не ігнорувати, адже у судовому засіданні можна викласти свою позицію. І врешті, якщо санкція статті передбачає кілька видів стягнень, то можна просити суд, скажімо, накласти адміністративний штраф, а не позбавлення водійських прав.

–   Минули часи, коли водії масово отримували так звані листи щастя – «візири» «ловили» за перевищення швидкості в автоматичному режимі. Використання низки вимірювачів швидкості, оскільки на них не було експертного висновку або сертифіката відповідності, визнали незаконним. Між тим, водіїв і тепер  найчастіш притягують до відповідальності саме за перевищення швидкості. Що можна порадити людям?

–   Перш за все треба знати, що стаття 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення швидкості руху тільки більш ніж на 20 км/год. Швидкість, звісно, не можна виміряти «на око» – інспектори користуються відповідною апаратурою. Але кожен екземпляр такого вимірювального приладу має пройти перевірку і мати відповідні документи, що підтверджують відповідність метрологічним вимогам. У реальності бувають ситуації, коли на прилад узагалі нема ніяких документів, а тому результати вимірювань як доказ не можуть бути використані. Тож водій, стосовно якого складають протокол про перевищення швидкості, має знати, що персональні дані приладу повинні бути вказані у протоколі. Окрім того, водій може вимагати в інспектора документи на засіб вимірювальної техніки, і якщо той відмовився показати документи, про це вказати у своїх поясненнях у протоколі.

Судова практика свідчить, що у протоколах не завжди зазначений серійний номер вимірювального приладу, а це є підставою для закриття справи за відсутністю складу правопорушення, оскільки нема належних і зібраних без порушення закону доказів перевищення швидкості.

Часто виникає така ситуація: на ділянці, де обмеження швидкості 60 км/год., водія звинувачують у перевищенні на підставі показів приладу – 81 км/год. Між тим, кожен прилад має погрішність вимірювань. До речі, якщо похибка невідома, то згідно із вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» використання результатів вимірювань взагалі неможливе. Але часто, як у наведеному випадку, різниця між величиною швидкості, з якої починається можливість покарати водія, й показами приладу менша тієї самої погрішності вимірювань. Водії не знають цього й «ведуться» на неправомірні обвинувачення інспектора.

 

–   Наведіть, будь ласка, й інші ситуації у ракурсі «водій-даїшник», коли справа із оскарженням штрафу чи іншого стягнення видається безнадійною, але насправді виграшна для водія.

–   Наприклад, нещодавно апеляційний суд області скасував постанову про позбавлення прав керування строком на три місяці одного із жителів області. Інспектор зупинив його через те, що у машині не горіла лампа фари у режимі ближнього світла. Й справді, згідно з правилами дорожнього руху заборонено експлуатацію транспортних засобів з такою технічною несправністю. Проте,  знову ж таки згідно із  цими правилами, у разі виникнення в дорозі такої несправності водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо – рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючи запобіжних заходів. Водій пояснив: при виїзді з дому його автомобіль був технічно справним, а лампа перестала горіти під час руху, бо відійшов запобіжник. Усунути несправність не мав можливості, бо не було де придбати новий запобіжник (пізно, магазини зачинені), а тому він рухався до найближчого місця стоянки з непрацюючою фарою. Суд взяв до уваги такі пояснення і зробив висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення, а отже, постанову про накладення стягнення було скасовано.

Або ж  ще такий приклад: інспектор ДАІ зупинив автомашину і виявив, що не працює «ручник», склав протокол, водія  притягнули до адміністративної відповідальності. Однак апеляційна інстанція встановила, що не складено акту перевірки технічного стану автомобіля, не вилучено талона про проходження техогляду, машину не поміщено на штрафмайданчик. За таких обставин, а також виходячи із того, що інспектор ДАІ відпустив автомобіль, немає у діях водія складу правопорушення.

В обох наведених випадках суд виявив також виправлення у тексті протоколів, зокрема ч.1 ст. 121 КУпАП виправлено на ч.3 ст. 121 КУпАП. Водіям слід знати, що будь-які виправлення у протоколі недопустимі. Відомчі міліцейські інструкції передбачають: у випадку виявлення у протоколах виправлень, підчисток тощо у п’ятиденний термін керівництво підрозділів ДАІ проводить службові перевірки. Якщо ж нема матеріалів службової перевірки, суди розцінюють виправлені протоколи як недопустимі докази.

– Редакційна пошта свідчить про те, що водії не завжди орієнтуються, як поводитися, коли їх підозрюють в алкогольному сп’янінні. Буває, навіть відмовляються від проведення огляду, не розуміючи, що тим ускладнюють своє становище…

– Так, відповідно до статті 130 КпАП,  відмова  особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого  порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо  вживання  лікарських  препаратів,  що знижують увагу та швидкість реакції, є підставою притягнення до адміністративної відповідальності.

Що повинні знати водії? Інспектор, вважаючи, що водій нетверезий, має відсторонити його від управління транспортним засобом. Огляд водія на стан сп’яніння з використанням спеціальних засобів проводиться у присутності двох свідків. При незгоді водія, як кажуть, дихати у трубку або при незгоді з результатами огляд проводиться у закладах охорони здоров’я – не пізніше двох годин з часу встановлення підстав. Огляд та складання висновку в закладах охорони здоров’я проводиться у присутності працівника міліції. Усі прилади при вчиненні зазначених дій повинні бути сертифіковані. Якщо не дотримано такого порядку, огляд особи щодо сп’яніння вважається недійсним.

І на завершення хотів би зауважити таке: практика останніх років свідчить, що професійний рівень працівників ДАІ значно зріс  порівняно з попередніми роками. Однак якщо водій вважає, що він невинуватий, не треба боятися оскаржувати дії інспекторів. І ще одне спостереження: ті водії, які спробували доказувати свою правду у судовому порядку, уже не «вирішуватимуть справу» із даїшником з допомогою хабара.