Слушні поради для Надала, Хомінця та Сиротюка

Слава і похвала – заколисують. Ми ще не встигли насолодитися своєю вистражданою перемогою, як нас спіткала нова небезпека. Вочевидь, ми програли перший етап війни – Крим у нас відібрали. Але це не підстава панікувати. У таких випадках, перш за все, треба отверезіти від переможних реляцій, заспокоїтись  і подумати, що робити далі. Ще нічого не втрачено. Як вважав Наполеон Бонапарт, можна програвати усі битви, крім останньої. Тому спробуймо оцінити реальну ситуацію в реальному часі.

Як правило, всі війни генерали спочатку виграють на картах. Будь-яка перемога починається з аналізу.

Державний апарат розгублений і розбалансований, наскрізь корумпований і заповнений партпризначенцями. Гроші вкрадені, міліція, СБУ, прокуратура і суди деморалізовані, до того ж, саботують накази нової влади. Майже повна дезінтеграція державного управління в центрі та на місцях.

Залишимо в спокої загальнодержавні проблеми. Подумаємо, що ми самі не зробили і маємо ще зробити. Адже успіх центральної влади напряму залежать від ефективності дій місцевого керівництва.

Перше. Негайно, в найстисліші строки (2-3 дні), завершити відновлення державних органів виконавчої влади області включно із структурами, які підпорядковані центральним органам. Паралельно треба забезпечити керованість усіх районів. Не слід лякатися можливих невдалих призначень. Цю тимчасову помилку можна виправити в процесі роботи. Але тільки так ми встановимо вертикаль влади і налагодимо управління територією. Не чекайте рішень з центру. Ініціюйте, вимагайте і самі підштовхуйте Київ до швидких рішень. Центральний апарат, зазвичай, ще більш незграбний, ніж в областях. Йому завжди не вистачало шила.

Друге. Навести правопорядок на вулицях, забезпечити надійний правовий захист наших громадян. Відновити роботу всіх правоохоронних органів. Призначення на найвищі керівні посади доцільно обговорити публічно. Цим ми відновлюємо довіру до влади взагалі, повертаємо людям відчуття захищеності. Підбір кадрів – одна з найскладніших і найважливіших ділянок в реформуванні правоохоронної системи. Не варто нехтувати поверненням професіоналів, яких свого часу було звільнено за політичними мотивами. Але й не можна рекомендувати пристосуванців, як це сталося з відомим нам Василем Пісним, який нещодавно був призначений керівником Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України. Відомий у певних колах за прізвиськом “Антибіотик” у 90-х роках він п’ять місяців відсидів у СІЗО за підозрою у причетності до рекету.

При призначенні керівництва правоохоронних органів слід відмовитись від партійних квот. Кадрове обновлення  треба проводити в запланованій поступовості. Паралельно мають розроблятися пропозиції з реформування правоохоронної системи, зокрема, щодо підпорядкування органам місцевого самоврядування міліції з громадської безпеки (ППС і дільничних) тощо.

Третє. Визначити критерії призначення на посади в апарат виконавчої влади. Неможливо заново створити державну машину, яка обвалилася за один день, без висококваліфікованих кадрів. У влади має бути банк кадрового забезпечення. Це уможливить швидко й ефективно залучити до участі в управлінні територією авторитетних досвідчених і незаплямованих чиновників високого рівня.

Оскільки перед новою владою стоїть надскладне завдання докорінної зміни існуючої системи управління, то без високоморальних кваліфікованих фахівців з досвідом цей процес може затягнутися на тривалий час. Диверсифікація і взаємопроникнення знань та досвіду пришвидшить адаптацію управлінців нового покоління, які будуть делеговані у виконавчу владу. При цьому, слід рішуче позбутися чиновницького баласту, який накопичився за роки правління режиму. З практики знаю, що у короткий термін вони оговтуються від страху, швидко перегруповуються, об’єднуються  і стають головною перешкодою для руху вперед. Ті, хто здійснює революцію наполовину, приречені на поразку.

Нашій владі, яка поки-що є неофітом, треба якнайшвидше дати очікувані позитивні результати. Не припустимо повторити  помилки помаранчевого періоду і розчарувати суспільство. З практики 90-тих років знаю, що зволікання з формуванням влади неминуче призводить до поразки. Якщо наша влада так мляво попрацює ще тиждень-два або ж проявить поблажливість переможця, то їй самій, я переконаний, доведеться каятися перед Партією регіонів. Останні блокування роботи парламенту Партією регіонів і КПУ – цьому свідчення.

Четверте. Запровадити прозорість роботи влади. Важливо гармонізувати стосунки між владою та громадськістю. Влада має побачити кожну людину, яка до неї звертається. Жодне звернення (навіть, якщо воно не вирішується!) не повинне залишитися без уваги ( Закон України “Про звернення громадян”).

Усі рішення мають бути доступними широкому колу громадськості. Суперечливі – підлягають публічному обговоренню. Влада має розуміти, що громадськість – дуже незручний контролер. Але відкритість влади може зробити громадськість її партнерами. Відтак, треба негайно організувати системну роботу сайтів, як ОДА, РДА, так і структурних підрозділів. Нині сайти або не працюють або ж висять із застарілою інформацією.

Невирішеним питанням залишається робота ТТБ і спільної з облрадою газети “Свобода”. Як в першому, так і в другому органі слід змінити керівництво. Названі засоби інформації стали нецікавими й архаїчними. Їхня присутність на мас-медійному полі Тернопільщини викликає тільки роздратування.

П’яте.  Створення ефективної системи управління територією. Вочевидь, існуюча система архаїчна і не функціональна. У цій системі апріорі не можна бути хорошим чиновником. Якщо таку систему ліквідувати, – вважає грузинський реформатор Каха Бендукідзе, – то нічого поганого не станеться. Більшість чиновників просто не потрібні. Вони або протирають крісла або шкодять, беручи хабарі й створюючи труднощі для простих громадян. Тому керівництву ОДА спільно із своїми структурними підрозділами слід переглянути ефективність роботи чиновницького апарату, наділивши їх новими функціями. Досвід пострадянської Грузії показав, що чисельність апарату може бути скорочена втричі без шкоди в роботі з одночасним збільшенням зарплати. Водночас підвищується якість виконання і вимогливість до прозорості їх діяльності. Таке реформування, створення абсолютно нового чиновницького апарату з новими функціями,  стане вагомим елементом боротьби з корупцією.

Шосте. Новій владі треба вчитися. Вчитися багато і швидко. Але для того, щоб вчитися, треба мати тих, у кого можна запозичити знання й досвід, тих,які знають що і як робити. Мине небагато часу і, я переконаний, новопризначені керівники їх переростуть, бо молодість завжди має переваги.  “Якщо ти не вчишся, – вважав Генрі Форд, – то непомітно станеш старим. І не важливо – тобі 20 чи 80 років. Якщо ти вчишся, то завжди залишаєшся молодим і прогресивним“. Приклад: наш завжди молодий Богдан Гаврилишин.

Сьоме. Нинішня ситуація в країні складна, як ніколи. Це покладає на нашу владу і кожного з нас спільну відповідальність за долю країни. “Цілісність країни напряму залежить від темпів українських реформ” (Юрій Луценко). Я противник розподілу владних посад за партійними квотами. Це велика помилка попереднього державного будівництва. Для подолання економічного паралічу і створення ефективної системи управління варто було б призначати технічну владу з обмеженими термінами повноважень. Але який би принцип не був застосований, нині усі ми, як один, маємо продемонструвати підтримку новій владі, незалежно від політичних уподобань.

Сьогодні, коли ворог біля наших воріт, ми не повинні шукати причини не довіряти будь-кому з наших очільників, як в центрі, так і на місцях. При всіх їх недоліках (а хто з нас ідеальний???) вони – патріоти і сміливці. Може інші зробили б цю роботу краще, швидше й ефективніше. Можливо. А може й ні – хто зна…Тож, спробуймо їм допомогти – кожен по своїх можливостях. Покритикувати ще встигнемо. Пізніше розберемося. Час не все спише. Вважаю, що зараз ми всі маємо бути гранично коректні в критиці нової влади. Як зауважив відомий політолог Олександр Палій, критикувати треба тихо, на вухо, підказуючи правильні дії. Багато хто з нас бачить недоліки, особливо ті, кому не  дісталося жодної посади. Але це не привід шкодити нашій єдності. Бо єдність – наш головний ресурс.

З другого боку, відповідальність влади, як ніколи, висока. Надто високі очікування людей. Вони повинні першими відчути, що область завантажується новими креативними людьми з іншою системою мислення, налаштованими на результат, які обов’язково мають привести до росту соціальних стандартів і вже зараз дати людям відчуття захищеності.

Наш ворог не знає, які ми сильні і які ми єдині. Якщо сьогодні нам не може допомогти Бог, то хай нам допоможе розум.

 

Віктор ЛИТВИНЧУК,

академік Академії будівництва України,  член Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих