«Дніпропетровці будуть стріляти з кожного вікна»

З-поміж областей Лівобережжя Дніпропетровська показово тримає статус найбільш проукраїнської. Звісно, тут і соціологія показує результати інакші, ніж на Донбасі. Проте чималу роль вiдiграє і політика місцевої влади, яка дуже рішуче боронить єдність країни.

Від «тітушок» до олігарха

За совдепівських часів Дніпропетровськ жартома називали не першим, але й не другим містом на теренах Союзу. Насамперед з огляду на те, що кадри з цього регіону традиційно займали високі позиції у владній верхівці колишньої супердержави.

За часів незалежності України область настільки ці позиції здала, що і на її території стали правити люди з «донецьким дахом». І навіть коли український Євромайдан став заявляти про свою рішучість стояти до переможного кінця, саме Дніпропетровськ сумно прославився на всю Україну. Адже тут 26 січня цього року, в день, коли у розташованому за 70 кілометрів від обласного центру селі Березнуватівці прощалися з першим загиблим iз Небесної сотні Сергієм Нігояном, гучно і з кровопролиттям за допомогою сумнозвісних «тітушок», яких озброювали битами, палицями, димовими шашками просто у стінах облдержадміністрації, розігнали мирну маніфестацію невдоволених тодішньою владою громадян. А на додачу почали арештовувати не бандюкуватих нападників, а мирних громадян, нерідко навіть до мирної акції протесту не причетних.

Після перемоги Майдану влада в області змінилася настільки кардинально, що облдержадміністрацію очолив Ігор Коломойський, відомий у масовій свідомості як один iз провідних українських олігархів, проте дотепер не надто публічна людина. Ще подейкували, що «донецькі» за часів Януковича поступово зазіхали і на великий бізнес цього корінного дніпропетровця.

Уже на своїй першій прес-конференції Ігор Коломойський здивував журналістів своєю різкістю у висловлюваннях, адже назвав екс-Президента Віктора Януковича і нинішнього лідера Російської Федерації Володимира Путіна шизофреніками — великим і малим. Така зухвалість зачепила за живе лідера сусідньої держави, який у відповідь відпустив на адресу зухвальця з Дніпропетровська порцію образливих оцінок.

Коли ж почалася анексія українського Криму Росією, у Дніпропетровську чи не найактивніше серед усіх південно-східних областей України чинили цьому зухвалому вторгненню агресора показовий спротив. Спершу тут збиралися небачені за своєю чисельністю бозна з яких часів мітинги протесту. А потім і сама влада почала діяти на захист цілісності України доволі винахідливо.

За «зеленого чоловічка» — 10 тисяч «зелених»

Одна тільки ініціатива про винагороду в сумі 10 тисяч доларів США за кожного впійманого диверсанта викликала неабиякий резонанс. Коломойський слів на вітер не кидав. Як повідомив заступник начальника штабу національного захисту Дніпропетровської області Михайло Лисенко, до цього понеділка такий «улов» становить уже 8 осіб. Усі вони є громадянами Російської Федерації.

Ще 500 тисяч гривень керівництво Дніпропетровської облдержадміністрації передало українській військовій частині в Маріуполі, яка в ніч на 17 квітня відбила атаку близько 500 терористів, озброєних автоматами, фугасами і «коктейлями Молотова».

Тим часом в облдержадміністрації зініціювали створення спеціального батальйону «Дніпро», про набір до якого чоловіків віком до 50 років уже оголошено офіційно. І бажаючих стати на захист своєї батьківщини зі зброєю в руках вистачає. Тепер же заговорили і ще про один батальйон, який називатиметься прямим текстом — «Донбас».

«Дніпропетровці будуть стріляти з кожного вікна, якщо російські солдати полізуть до нас, — заявив в інтерв’ю «Громадському радіо» керівник Штабу національного захисту у Дніпропетровській області Юрій Береза. — Зараз у Дніпропетровській області стоїть 36 наших блокпостів і в розвитку ще десять… Похідні групи готові. До них належать звичайні жителі Дніпропетровської, Донецької, Луганської та Запорізької областей».

Тільки на базі Дніпропетровська сформовано 10 сотень полку національного захисту. Ще по декілька сформували у Нікополі, Дніпродзержинську, Павлограді… І зараз на Дніпропетровщині сотень нараховується вже 25.

Юрій Береза наголошує, що вони побудовані за принципом швейцарської регулярної армії. «Маючи такого «брата» на сході, без цієї армії ми вже далі жити не зможемо… Зараз нам потрібно мати здоровий глузд і можливості, щоб захищати свою землю. Я думаю, що це один iз тих аспектів, який усе ж десь зупиняє Путіна від прямої агресії. Нехай цей пан знає, що, коли він зайде в Дніпропетровську область, кожне вікно, кожна будівля будуть барикадою».

Значна частина бійців на блокпостах загартовані дніпропетровськими та київськими майданами. Тому мають добру уяву про те, як слід створювати штучні перешкоди — бруствери з мішків iз піском, які захищають від куль і гранат, протитанкові їжаки тощо. Велику підтримку блокпостам надає цивільне населення Дніпропетровщини, завдяки якому тут мають усе необхідне (намети, спальники, ковдри, посуд для вогнищ, продукти).

Тим часом Ігор Коломойський звернувся до голів Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської та Одеської областей iз пропозицією найближчим часом створити Раду «губернаторів» південного сходу України. Головним її завданням називає створення необхідних умов для проведення 25 травня 2014 року прозорих і чесних виборів Президента України під контролем міжнародних спостерігачів. «Негативні тенденції в південно-східних областях мають схожу природу, але долаються по-різному… Сьогодні наша країна переживає найважчий за роки незалежності період. У результаті ланцюга політичних подій, у тім числі інспірованих ззовні, над Україною нависла реальна загроза втрати територіальної цілісності. Оскільки сценарії з втілення цієї загрози розігруються насамперед у південно-східних областях, назріла необхідність створення координуючого органу для узгодженої й ефективної роботи «губернаторів» вказаних територій», — пояснює Ігор Коломойський.

Робочим органом Ради пропонується зробити Штаб територіальної оборони південно-східних областей зі штаб-квартирою у Дніпропетровську. А це вже, як не крути, доволі прозорий натяк на те, що місто налаштоване повернути собі колишній імідж «не першого, але й не другого»…

Україна Молода