Раковець-фест: перший раз у всіх розуміннях вийшов вдалим (фото)

Раковець-фест можна без перебільшення назвати таким собі феєричним завершенням першого місяця літа – запашна і духмяна природа, відмінна музика,  професійна організація заходу і неперевершена атмосфера.

За що люблять фестивалі подібного ґатунку? За open-air, музику, за ночівлі в палатках, за кілька днів під відкритим небом,  за вогнища, музику, танці, природу. Гостей приймало село Раковець – на кожному повороті, дорогою до основної території заходу, селяни продавали товари власного виробництва: від домашньої суниці з медом – до не менш домашнього вина. Довкола огородженої частини, де і проводилися всі основні заходи, а також розташовувалися готель, палатки з провіантом, всіляким крамом і сувенірами, розмістилося таке собі палаткове містечко –  проте ніхто нікому не заважав і місця вистачило всім.

Фестиваль тривав два дні і складався з двох частин – основна музична програма, яку наповнювали справді різноманітні і несхожі між собою гурти: надривні «Компас», осінні та меланхолійні «Один в каное», маргінальні «Кораллі»,  старі-добрі «Фліт» ,  потужні «Тінь сонця», справді запальні «Механічний апельсин» та хедлайнери – «Антитіла», які завершили свій виступ під перші краплі дощу, а вже за кілька хвилин все довкола заливала, мов фінальний акорд, холодна червнева злива – з громом і блискавицею. Добре, що поряд продавали гарячий чай з коньяком і глінтвейн – ще й цілу ніч.

Інша програма – літературна сцена, на якій виступали барди, поети та акустичні гурти, проект «Голос крові», а також, прикраса фестивалю, – харківський театр музики,  тіней та світлих думок «Home Inside». Унікальний проект, який через гру світла і тіні переповідає твори світової літературної класики.

Сама по собі організація заходу не викликає жодних нарікань – мінусів, як таких, не було – організатори виклались на повну і зробили все, що могли. Тому якщо ви любите фестивалі і ночі під відкритим небом після дратвових концертів – питання, їхати чи ні наступного року, відпадає само собою.

Даниїл Задорожний фото: Анна-Лілія Кокора