Іловайськ, рік потому, – висновки Володимира Кухара

В серпні я був у іншому секторі, на Луганщині. Тому розібратися складно. Проте мав час, коли лікувався. І був в Іловайську за місяць до драми як цивільний. Розібратися доведеться.
У мене нема бажання скарати генералітет і вищих офіцерів. Бо тоді не буде бажаючих командувати. Але бажання розібратися є.
Деякі речі очевидні. Наша армія тоді була не броньованою потугою, а значною мірою – військом на маршрутках і джипах. Армія виходила з-під обстрілів біля російського кордону виснаженою. Резервів бракувало. І рос регулярна армія увірвалася на нашу територію лише після того, як їхня розвідка підтвердила неоптимальний стан нашої армії.
Питання деякі є. Коли і хто віддав бойовий наказ наступати? Нарада у Корбана – що це було? Чому йшли на Іловайськ, а не на Шахтарськ з півдня?
Чому на той час добробати і батальйони тероборони, які самовіддано воювали усе літо, ще не мали своєї броні? Чи правда, що командувач сектора В Хомчак при відступі покинув групу журналістів і залишив у салоні авто свою рацію, позбавививши таким чином військове угруповування командування і забезпечивши тим самим втрату керованості ситуацією? Чи була команда від Муженка йти на відхід не колоною, а пробиватися з боями малими групами, і хто з командирів відмовився їі виконувати? Те, що в одному місці опинилися мало чи не усі добробати – чи не було це спробою їхніх покровителів та командирів батальйонів “показати клас”? Що там робив батальйон Азов, якщо службу ніс у секторі М? Чому і хто у штабах виключав можливість рос вторгнення? Чи достатньою була артилерійська підготовка і де тоді були артбригади? Ось про це я точно знаю і можу твердо запитати: чому з тупою непрошибаємістю штаби ставилися до розвідувальної інформації і чому нею нехтували?
Чому так довго – кілька днів, приймалося рішення про відхід? Хто затягував, приховував ситуацію від начальства, уникав персональної відповідальності? Останні два запитання особливо важливі, бо затягування і втрата керованості відбулися і в інших місцях сектору В, в секторі Д, а згодом – під Луганськом, під Дебальцевим.
Яка роль у цьому всьому президента – Верховного головнокомандувача? Чому зараз ніхто не говорить про те, чим похвалився рік тому Порошенко – що з рос керівництвом досягнуто домовленість про відвід українських сил без здачі зброї?
Коли відбудеться розбір у суді? Адже воєнного стану нема – суд якраз ОК для вияснення усіх деталей.
Дивіться відео учасників подій- журналістів Воробйова (Еспресо ТБ), Шапошникова (Дорожний контроль), українського телеоператора німецької групи, фото з оригіналу наказу 40му криворізькому тербату приступити до виконання операції (у Ю.Бутусова).
Робіть свої висновки.
Слава героям!