Інформаційний портрет «тернопільської Маргарет Тетчер»

Тверду і переконливу позицію тернополянки Олени Степанової часто можна зустріти у коментарях під новинами на Фейсбуці, особливо коли йдеться про резонансні справи. Сама вона теж поширює матеріали, про які мало відомо в місті – розкрадання держмайна, «процедури» перетворення Тернополя на «бетонну коробку», щодо прямого порушення законодавства Тернопільською мерією. Кожне її слово підкріплене документами. Для такої позиці ї потрібні неабияка сміливість, впертість і, звісно, освіченість.
Одразу зазначимо, що це не про політичний матеріал, на вибори Олена Степанова не йде, а лише спроба відтворити портрет жінки, яка ціною власного часу і зусиль намагається натиснути на важіль «стоп-крану», коли декого з можновладців «заносить» не у вірному напрямку.
Бути справедливою і багато працювати над собою Олену Вікторівну з дитинства привчали батьки. Коли навчалася у Тернопільській ЗОШ І-ІІІ ст. №10 (Східний масив), 16-річною десятикласницею влаштувалася прибиральницею у рідній школі, згодом лаборантом кабінету фізики. Про це є навіть відповідний запис у трудовій книжці. «На першу заробітну плату купила мамі сукню німецького виробника, на другу – штори, ці «трофеї» мама зберігає досі (усміхається – ред.)», — розповідає Олена Степанова.
Закінчила школу з шістьма четвірками у табелі. На літні місяці влаштувалася працювати помічником вихователя у рідний дитячий садок. З вересня почала навчання у Кременецькому педагогічному училищі. На другому курсі вийшла заміж, народила донечку Вікторію, але навчання не припиняла. «Коли Вікторії виповнилося два тижні, поїхала вчитися у Кременець, — каже Олена Вікторівна. — Донечку доглядала мама».
Училище Олена Степанова закінчила з відмінним дипломом. Знову повернулася на роботу у Тернопільський дитячий садок вже вихователем, паралельно на заочній формі навчання здобувала вищу освіту у Рівненському педінституті. «Після розлучення, на зарплату вихователя важко було утримувати маленьку дитину, — каже співрозмовниця. — Відчула потребу змінити роботу. Татів друг адвокат якраз збирався відкривати власну юридичну фірму, порадив вивчати юриспруденцію, бо бачив, що у мене це виходить, планував влаштувати секретарем-референтом. Тоді я звільнилася з роботи у дитячому садочку, а фірма так і не реорганізувалася, відтак залишилася без зарплатні. Згодом пішла на курси бухгалтерського обліку в ТНЕУ (тоді – ТАНГ), працювала бухгалтером в одному з розважальних закладів міста».
Знову повернутися до вивчення юриспруденції Олену Степанову змусила неприємність, коли рідного брата Євгена Степанова (віце-президент Тернопільської обласної організації федерації боксу України – ред.) затримали у Португалії через нез’ясовані обставини. «Місцеві ЗМІ «кишіли» неправдими, явно замовними матеріалами, — пригадує пані Олена. — Без відповідної освіти з правосуддям було важко дискутувати, плюс на руках уже була друга донечка Каріна. Втім, ризикнула і 32-річною вступила на заочну форму навчання у Київську національну академію Міністерства внутрішніх справ України».
Тепер в Олени Степанової дві вищі освіти – закінчила Рівненський педагогічний інститут за спеціальністю викладач педагогіки і психології , фах юриста-правознавця здобула в Київській національній академії Міністерства внутрішніх справ України. Роботу юристом розпочала у Тернополі з 2008 року.
— Перша серйозна справа стосувалася корпоративного спору, з якою звернувся голова правління ВАТ «Цукровий завод «Поділля» Віктор Верес, — розповідає Олена Вікторівна. — Завод був у складній ситуації. Дуже довго судилися з підприємцями, до яких перейшло майно заводу. Після одного з таких засідань Віктор Верес з невідомих причин покінчив життя самогубством. Ми ще ввечері розмовляли. Вранці домовилися зустрітися у приміщенні Фонду державного майна. Наступного дня у телефонній розмові дізналася про цю трагедію. Завод фактично не діяв, але документацію потрібно було вести, тому в Фонді держмайна мене попросили стати виконуючою обов’язки директора Цукрового заводу «Поділля». Я мала необережність погодитися. Вся документація відтоді і до сьогодні «повисла» на мені. Зарплати, відповідно, «нуль», водночас вдосталь обов’язків.
Свого часу Олена Степанова намагалася відновити роботу заводу з новим напрямком виробництва. Але для цього необхідно було рішення зборів акціонерів, а це – три тисячі фізичних осіб. «Кожному акціонеру треба відправити заказного листа (один як мінімум вартує три гривні), — каже Олена Вікторівна. — Я потратила багато особистих коштів і зусиль, а кворум не зібрався. Завод знову залишився у «підвішеному стані».
Коли суди щодо цукрового заводу припинилися і стало більше вільного часу Олена Степанова з жахом подивилася на стан Тернополя. «Масштабно зменшилася територія природних парків, «понаростало» багатоповерхівок, суцільний безлад довкола, — розповідає юрист. — Останньою краплею стала інформація, коли один з корпусів приміщення дитячого садка №12 м. Тернопіль почали реорганізовувати під офісні приміщення, де одночасно виховувалися дві повноцінні групи. Згідно з чинним законодавством України, змінювати статус приміщення комунальної власності – в цьому випадку дитсадка, заборонено, воно може використовуватися виключно для роботи з дітьми. На той момент у садочку лише в середній групі була 51 дитина». Громадську роботу у цьому напрямку Олена Степанова почала із інформаційних запитів у Тернопільську міську. З часом стала ініціатором створення громадських організацій «Наш рідний Тернопіль», «Українська народна самооборона (УНСО)», «Екологічний природоохоронний контроль», які мали на меті згуртувати людей зі спільним світоглядом – приміром, позицію тернополян, які не хочуть, аби їхнє місто стало «бетонною коробкою». Сама розробляла для цих організацій статути і іншу документацію. «На жаль, на сьогодні інструментів впливу в громадських організацій нема, — каже тернополянка. — Але ми пишемо відповідні заяви про вчинення злочинів. Зараз 8 справ щодо доступу до публічної інформації за нашим запитом знаходяться на розгляді у Тернопільському міськрайонному суді. Розслідується сім кримінальних справ. Зокрема, резонансна справа щодо продажу 4,5 га лісу у парку «Загребелля» за «смішною ціною» — 51 грн. за кв. м. Інформацію про порушення законодавства знаходжу через рішення сесій Тернопільської міської ради, опублікованих на сайті, хоча там багато чого приховують. Достовірна інформація надходить і з особистих джерел».
Ось такий він, портрет «тернопільської Маргарет Тетчер»…
Ірена Кропива.
Фото – з архіву Олени Степанової.