“Підволочиськ: історія та люди” і… селищна влада

Я, Оксана Кузьменко, народилася і виросла у Підволочиську, зараз проживаю у Тернополі. Пам’ятаючи своє коріння, люблячи Підволочиськ, я вирішила зробити містечку подарунок.

Півтора роки тому я розпочала роботу над документальним фільмом «Підволочиськ: історія та люди». Разом з колегою Юрі Собі, по мірі можливостей, ми приїздили у Підволочиськ, щоб відзняти кадри з цікавими (на мою суб’єктивну думку) людьми. Робили це у вільний від роботи час, за власний кошт, і лише згодом люди почали кидати нам на карточку пожертвування на технічні витрати.

За цей час ми відзняли 13 історій різних людей, серед яких є люди з освіти, церковники, з письменницького середовища, мистецького і т.д. Загальний час відзнятого матеріалу поза 18 годин відео, з якого я зробила фільм на 50 хвилин. Щоб довго не писати про кого і як, то можете відвідати групу у Facebook (Документальний фільм про Підволочиськ). Там ви знайдете всі етапи створення фільму, включно з короткими відео тізерами.

За цей час підволочиська влада жодного разу не поцікавилася не те щоб питанням допомоги коштами, а загалом навіть станом створення фільму (чи все вдається, чи треба допомога з матеріалами). Ні, нічого такого не було.

Я відчувала, що важким буде тягар режисури (це для мене вперше), але ще важчим виявився тягар організації прем’єри фільму.

Чи не кожен чиновник запевняв мене, що на фільм прийде заледве 20 людей, бо нікому то не потрібно. І з вини тих самих чиновників майже так і сталося. Але про все по порядку. Все підкріплене фактами і скріншотами.

Десь в березні мені сповістили, що в кінці травня Підволочиськ святкуватиме своє 555-річчя, то я пришвидшила роботу над фільмом, щоб присвятити фільм до такої пам’ятної дати.

27 квітня я зустрілася з Мокрієм Юрієм Мар’яновичем (працює у відділі культури в селищній раді) і разом ми пішли до Діани Поп’як (директорки районного Будинку культури) домовлятися про дату показу.

Як виявилося, Підволочиськ святкуватиме довго, круто і з розмахом. В суботу-неділю (26-27 травня) народні гуляння, а в четвер (24 травня) дитяча конференція. Мокрій запропонував показати фільм взагалі 28 травня (на цей день припадають Зелені свята), але я запротестувала, бо в цей день люди йдуть до церкви і відпочивають. Спитала, а чому не можна показати фільм у будинку культури вдень в суботу чи неділю. Мені відповіли, що ні, бо техніку вивозять в парк.

Спитала чи можна тоді показати фільм ввечері в парку. Сказали, що якось можна було би. На стіні десь збоку, поки міняються гурти на сцені. А потім взагалі сказали: йдіть до мера. То він то все вирішує.

Ми і пішли до мера. І на моє питання чи можна показати фільм в суботу/неділю відповідь була одна і категорична: НІ.

Бо ж ввечері виступатимуть запрошені музичні колективи з Тернополя і зі Львова. Тобто, виступ колективів, які ніхто не знає і не запам’ятає це надважливо. А переглянути фільм про Підволочиськ, знятий його мешканкою, на день міста – це другорядна річ. Почекає.

І щоб не бути голослівною, я записала нашу з мером та Мокрієм розмову: (уривок розмови)

Отож, сказав наш мер, що домовиться з музичною школою або зі «Школяриком», щоб був виступ дітей і після того показ мого фільму. Орієнтовна дата – 24 травня (четвер).

Я продовжувала роботу над фільмом, аж мені повідомляють наступне: 24 травня проводиться ЗНО. Згадали наші чиновники, добре, що хоч не напередодні.

Перенесли дату на 23 травня. Спершу мала відбутися дитяча наукова конференція, а потім – фільм. Мені такий варіант взагалі не сподобався, але я вже хотіла зробити прем”єру, то погодилася.

В понеділок (21 травня) мені повідомили, що на 10 годину наша влада ще планує робити пам’ятну ходу, бо (як вони виявили нещодавно (!)) 23 травня це ще й день Героїв.

Навіть людині з обмеженим життєвим досвідом стане зрозуміло, що за одну годину обійти три пам’ятники у місті просто реально не можливо. А техніка, яку беруть на дефіляду, якраз таки з того ж будинку культури, не приїде вчасно на заплановані заходи.

Я зрозуміла, що це навмисний саботаж. Хоча напередодні я приходила до мера і його свити, щоб показати уривки фільму. Їх не цікавило що там, їх цікавило чи не показую я часом мера і його молоду команду у невигідному світлі. До речі, жодного слова подяки не прозвучало, а лише питання: а чому ви не зняли фільм про всіх талановитих людей у місті?

Організаторами конференції був відділ освіти, але через перетрубації з ходою, все почалося із запізненням. А люди вже прийшли дивитися фільм. А потрапили на виступи. На конференцію. Діти читали з листочків цікаві історичні факти про Підволочиськ. Моя подруга подзвонила до Мокрія, щоб трішки підкорегувати захід і щоб діти виступили після фільму, на що той відповів, що такі речі вирішує мер. Ні Мокрія, ні мера в залі не було. Отож, відгуки людей, які сиділи в залі і чекали: