“Підволочиськ: історія та люди” і… селищна влада

Хочу цим текстом раз і назавжди розставити всі точки над «і» у співпраці молоді з підволочиською владою.
Я, Оксана Кузьменко, народилася і виросла у Підволочиську, зараз проживаю у Тернополі. Пам’ятаючи своє коріння, люблячи Підволочиськ, я вирішила зробити містечку подарунок.
Півтора роки тому я розпочала роботу над документальним фільмом «Підволочиськ: історія та люди». Разом з колегою Юрі Собі, по мірі можливостей, ми приїздили у Підволочиськ, щоб відзняти кадри з цікавими (на мою суб’єктивну думку) людьми. Робили це у вільний від роботи час, за власний кошт, і лише згодом люди почали кидати нам на карточку пожертвування на технічні витрати.
За цей час ми відзняли 13 історій різних людей, серед яких є люди з освіти, церковники, з письменницького середовища, мистецького і т.д. Загальний час відзнятого матеріалу поза 18 годин відео, з якого я зробила фільм на 50 хвилин. Щоб довго не писати про кого і як, то можете відвідати групу у Facebook (Документальний фільм про Підволочиськ). Там ви знайдете всі етапи створення фільму, включно з короткими відео тізерами.
За цей час підволочиська влада жодного разу не поцікавилася не те щоб питанням допомоги коштами, а загалом навіть станом створення фільму (чи все вдається, чи треба допомога з матеріалами). Ні, нічого такого не було.
Я відчувала, що важким буде тягар режисури (це для мене вперше), але ще важчим виявився тягар організації прем’єри фільму.
Чи не кожен чиновник запевняв мене, що на фільм прийде заледве 20 людей, бо нікому то не потрібно. І з вини тих самих чиновників майже так і сталося. Але про все по порядку. Все підкріплене фактами і скріншотами.
Десь в березні мені сповістили, що в кінці травня Підволочиськ святкуватиме своє 555-річчя, то я пришвидшила роботу над фільмом, щоб присвятити фільм до такої пам’ятної дати.
27 квітня я зустрілася з Мокрієм Юрієм Мар’яновичем (працює у відділі культури в селищній раді) і разом ми пішли до Діани Поп’як (директорки районного Будинку культури) домовлятися про дату показу.
Як виявилося, Підволочиськ святкуватиме довго, круто і з розмахом. В суботу-неділю (26-27 травня) народні гуляння, а в четвер (24 травня) дитяча конференція. Мокрій запропонував показати фільм взагалі 28 травня (на цей день припадають Зелені свята), але я запротестувала, бо в цей день люди йдуть до церкви і відпочивають. Спитала, а чому не можна показати фільм у будинку культури вдень в суботу чи неділю. Мені відповіли, що ні, бо техніку вивозять в парк.
Спитала чи можна тоді показати фільм ввечері в парку. Сказали, що якось можна було би. На стіні десь збоку, поки міняються гурти на сцені. А потім взагалі сказали: йдіть до мера. То він то все вирішує.
Ми і пішли до мера. І на моє питання чи можна показати фільм в суботу/неділю відповідь була одна і категорична: НІ.
Бо ж ввечері виступатимуть запрошені музичні колективи з Тернополя і зі Львова. Тобто, виступ колективів, які ніхто не знає і не запам’ятає це надважливо. А переглянути фільм про Підволочиськ, знятий його мешканкою, на день міста – це другорядна річ. Почекає.
І щоб не бути голослівною, я записала нашу з мером та Мокрієм розмову: (уривок розмови)
Отож, сказав наш мер, що домовиться з музичною школою або зі «Школяриком», щоб був виступ дітей і після того показ мого фільму. Орієнтовна дата – 24 травня (четвер).
Я продовжувала роботу над фільмом, аж мені повідомляють наступне: 24 травня проводиться ЗНО. Згадали наші чиновники, добре, що хоч не напередодні.
Перенесли дату на 23 травня. Спершу мала відбутися дитяча наукова конференція, а потім – фільм. Мені такий варіант взагалі не сподобався, але я вже хотіла зробити прем”єру, то погодилася.
В понеділок (21 травня) мені повідомили, що на 10 годину наша влада ще планує робити пам’ятну ходу, бо (як вони виявили нещодавно (!)) 23 травня це ще й день Героїв.
Навіть людині з обмеженим життєвим досвідом стане зрозуміло, що за одну годину обійти три пам’ятники у місті просто реально не можливо. А техніка, яку беруть на дефіляду, якраз таки з того ж будинку культури, не приїде вчасно на заплановані заходи.
Я зрозуміла, що це навмисний саботаж. Хоча напередодні я приходила до мера і його свити, щоб показати уривки фільму. Їх не цікавило що там, їх цікавило чи не показую я часом мера і його молоду команду у невигідному світлі. До речі, жодного слова подяки не прозвучало, а лише питання: а чому ви не зняли фільм про всіх талановитих людей у місті?
Організаторами конференції був відділ освіти, але через перетрубації з ходою, все почалося із запізненням. А люди вже прийшли дивитися фільм. А потрапили на виступи. На конференцію. Діти читали з листочків цікаві історичні факти про Підволочиськ. Моя подруга подзвонила до Мокрія, щоб трішки підкорегувати захід і щоб діти виступили після фільму, на що той відповів, що такі речі вирішує мер. Ні Мокрія, ні мера в залі не було. Отож, відгуки людей, які сиділи в залі і чекали:
Відгуки людей, які дочекалися і таки переглянули фільм:
Звісно, не обійшлося і без погроз і лихих слів. Чоловік Діани Поп’як написав у приватні повідомленні мені та Віті Салко о 1 годині ночі ось такі повідомлення:
Раніше, він спитав у мене чи бува я не у «Галицькій партії» і його манеру спілкування я описала би як зверхню. Чомусь, владу у Підволочиську «бомбить» від «Галицької партії»…Звісно, що я їм не подякувала. Моя бабуся з хворою спиною повинна була сидіти у холодному залі і чекати коли ж нарешті включать фільм.
Хочу звернути увагу, що мер Підволочиська і його оточення вийшли після проголошення своїх промов і не залишилися ні на дитячу конференцію, ні на фільм.
Зате на кінопоказ приїхав заступник мера Тернополя і це фото просто говорить само за себе:
Заступник підволочиського мера Витрикуш встав і вийшов, не сказавши ні слова.
Хочу подякувати тим людям, які витримали все і перегянули фільм!!!!
Я би дуже не хотіла займатися ось такими справами, але мій обов”язок як громадянки, яка хоче жити у демократичній країні з прозорою владою, повідомити про таке ставлення до людей…
Проте мій випадок і моя ситуація це лише крапля в морі. Таке ставлення до людей є СИСТЕМНИМ.
Доказова база на основі громадської активності Віти Салко:
  1. Відписка з селищної ради чому до сих пір не затверджена Стратегія розвитку ОТГ
  2. Ігнор звернень від комітету вулиці Незалежності
  3. Саботаж толоки парку Злуки комунгоспом
  4. Схему організації дорожнього руху на вулиці Незалежності ігнорують і не підписують
  5. Звернення Віти до Уповноваженого з прав людини
  6. Не змогли скористатися жодним комунальним приміщенням для проведення тренінгу про сортування сміття
  7. Люди самоорганізувалися і привезли в Підволочиськ Шкляра та музичні гурти, а сталося все як завжди
  8. Зрив зустрічі з письменницею Наталкою Михно
Щодо фільму, то його нормальний людський показ буде і в Підволочиську, і в Тернополі, і на фестивалях. І всюди-всюди я буду розповідати про те, як гарно, приємно і ввічливо мене зустріла рідна земля!
Дякую за увагу!

-1 thoughts on “ “Підволочиськ: історія та люди” і… селищна влада

  • 10:53 | 26 травня, 2018 at 10:53
    Permalink

    Де тепер можна подивитись фільм? Я народився у Супранівці і закінчив Підволочиську середню школу, то ж мені цікаво. А влада у Підволочиську, здається, завжди була такою…

Comments are closed.