Вірю, що відновляться Підгайці, відчинять свої брами костел і синагога, – Григорій Жибак

Після відвідин міста, якщо мандрівка була вдала, лишається інтерес до нього. Особливо цікаво побачити те, на чому воно постало й культурно-архітектурний шар уже знищеного. Тому після візиту до Підгаєць, розглядати світлини групи “Підгайці Pidhaytsi” було особливо цікаво.

А ще вирішила поспілкувалась із засновником групи. Григорій Жибак – підгайчанин, журналіст, нині живе у Києві, працює в Українській Інформаційній Службі, заснував неперіодичний часопис “Міська БРАМА” про історію та сьогодення Підгаєччини.

– З чого почалось зацікавлення минулим міста?

– На початку 80-х років минулого століття я йшов до тата на роботу – він працював завгоспом у Підгаєцькій райлікарні. Напроти зносили стареньку хату родини Титлів. З-поміж будівельного сміття, глини, цегли я підібрав старенькі газети, журнали… Вдома висушив їх – це були перші речі моєї антикварної колекції.

Дотепер не знаю, що підштовхнуло мене вибирати з-під ковша трактора цю довоєнну періодику. Згодом студентом Львівської політехніки годинами “губився” у центрі міста Лева, роздивляючи його красу. На скромні студентські кошти біля пам’ятника Федорову купував дореволюційні, довоєнні світлини, періодику, книжки. Звісно, найбільше цікавило рідне місто і район. Але підгаєцьку тему було нелегко знайти. Вже у Києві в клубі колекціонерів запізнався із багатьма відомим людьми у цій сфері. Мій пошук розширився за кордон. Дуже багато речей придбав на аукціонах в Польщі, Австрії, Німеччині. Багато артефактів викупив із приватних колекцій.

Найбільше, окрім Підгайці, мене цікавила Галичина. Зокрема, Перша світова, Січові Стрільці, УВО, ОУН, УПА, Друга світова, Дивізія СС “Галичина” і таке інше. Чимало придбаних цікавих матеріалів згодом обміняв на рідну підгаєцьку тематику, бо всього не охопиш…

Згодом виникла ідея показати це все перед люди і створив групу “Підгійці” у Фейсбуці, головним напрямком якої є висвітлення історії міста та краю. Також у Києві я заснував свій часопис “Міська БРАМА”, який висвітлює минуле й сьогодення Підгаєччини. Виходить неперіодично, бо бракує часу і коштів, а на Фейсбуці будь-який матеріал можна оперативно розмістити.

– Які експонати у вашій збірці привертають увагу?

– З-поміж найцікавіших моїх надбань – колекція поштівок із видами Підгайців та повіту, але ще не маю всіх відомих… Дехто наразі не хоче продавати, інші вельми важно знайти. Також у групі “Підгайці” намагаюся розповісти про відомих людей нашого краю, публікую статті зі свого часопису, інших джерел.

– Чи є серед цих відомих особистостей хтось, хто вам особливо цікавий чи дорогий?

– Важко виокремити когось. Усі дорогі та цікаві. Хіба ось  греко-католицький священик Микола Рахлецький, рідний брат мого діда Мирона. Отець Микола не прийняв Львівський псевдособор 1946 року та відбував покарання у тюрмах. Першу Службу як священик, він мав перед Другою світовою війною у церкві Преображення Господнього у Підгайцях на рідній Спасівській, біля якої пройшло моє дитинство. Дуже цікавить мене ця Святиня, але вкрай мало маю матеріалів по ній…

– Яка реакція підгайчан на групу? Чи долучаються до її наповнення?

– Приємно, що моя праця оцінена підгайчанами. Як на Батьківщині, так і по всенькому світу. Це неабияк надихає! Приємно, що люди зголошуються, публікують у групі свої матеріали або надають їх для розміщення. Знаю напевне, без минувшини не може прийти майбутнє!

Тішуся, що місто відроджується. Щиро захоплений працею нинішнього мера Тетяни Левкович. Дякую їй, а також іншим представникам влади за розуміння. Зокрема, у справі відновлення унікальної синагоги. Дякую також своїм рідним у Канаді, які передали декілька цікавих родинних матеріалів. Вірю, що згодом відновиться місто, відчинять свої брами костел, синагога, реставруються інші історичні об’єкти, якими такі багаті мої Підгайці!

Запитувала Анна Золотнюк.

Світлини із групи “Підгайці”.