«Ключ у кишені: великі письменники з малих міст» Андрій Любка, Мар’яна Максим’як, Роман Малиновський.

Другий день фестивалю «Ї» в Бункеомузі розпочали із письменниками Андрієм Любкою, Мар’яною Максим’як та Романом Малиновським. Розмова тривала про те, що книга, яка вийшла і є ключем у кишені. Це результат роботи літературної резиденції у Бучачі.

Розмова тривала про малі міста, міста Галичини і письменників з малих мцст. Письменники, які народилися і писали про містечка, які мали змогу ожити у творах. Таким завданням була  літературна. Це короткотермінова резиденція, проходила у  цікавому формат для авторів, які мали змогу побувати в Бучачі, відчути і побачити це місто. Місто зараз настільки відрізняється від того, яким був в часи другої Світової війни.

Роман Малиновський представляв проек «Моно», це стосується письменників, різних містечок, які формують літературне бачення.

– «Моно»– суб’єктивний проект. Кілька років тому я був на проекті, темою якого була «Польсько– українська культура. В кінцевому результаті цей проект став виглядати так як дослідження творчості польських письменників народились і жили на  території, яка сьогодні є українською і які у своїх текстах досліджували ті міста, де жили. Проект “Моно” над яким я зараз працюю, – досліджує питання ідентичності і воно виглядає більш цікавим в контексті літератури, – розповідає Роман Малиновський, – я спілкувався з перекладачами цих письменників українською, їх шестеро і кожному з них я ставив одні й ті самі запитання які стосуються Шульца, Вінсенза і т.п. Виходить така поліфонія і таким чином ми починаємо бачити ідентичність цих авторів по – іншому.

Говорили також про людину, яка має найбільше  письменницьких заслуг і єдиний лауреат «Нобелівської премії з літератури» в Україні – Шмуел Йосеф Агнон. Як впливала  його присутність і відсутність в Бучачі.

–        Агнон є частиною цього міста, його спадщиною. Він невід’ємна частина, яку неможливо витерти, – ділиться Мар’яна Максим’як, – Ти читаєш в текстах те, що не можеш побачити наочно. Ти відновлюєш в уяві певні локації. Минулого року була інвентаризація цвинтару. Цікавий факт – знайшли могилу матері Агнона. Кожного разу по – новому відкриваються це місто.

Андрій Любка приймав участь,він не мешкає постійно там і мав можливість дослідити творчість Агнона.

–        Мені цікаво перебувати в Бучачі. Я знав, що є Агнон, що є тауий великий письменник. Ніколи раніше його не читав і це доля багатьох письменників, що ми не знаємо про них. Мені здалось, що читати книжку Агнона – це можливість знайти щось втрачене, це настільки інша територія, в порівняні з тим, що описує Агнон і в порівняні з тим де він жив. 

Він описує Бучач і єврейське життя в цьому місті. І якщо є дві згадки про українців, то це добре. Для нього цього світу не існує, він живе в такому  самостворенному «Гетто», в якому є свої правила, будівлі у центрі які притягують населення з околиць. Зараз ми маємо тут лише українців. Місто Бучач маленьке і читаючи, я відчував самотність і тому моє враження наклалось на настрій. , – «Ключ в кишені» – книга про те, що нам потрібно знайти той ключ місто у тій повноті по розповідям Агнона. Бучач був тримістом, в якому було три різних міста і не йдеться про занурення в культури. ми зараз цим зловживаємо. Висноаок який ми можемо зробити із нашого співжиття – невтішний, про нашу недокультурність.

Андрій Любка розповів, що заслуга Агнона в тому, що він «наніс» на мапу культуру, місто,  яких уже немає, зниклі, цивілізацію яка зникла. Автор зміг зафіксувати втрачені спалахи. Це книга про те, що ми вже втратили…