Колекціонеру музичних інструментів з Тернопільщини Петру Католі подарували рояль, якому близько 150 років

Про це Петро Катола розповів на своїй сторінці у Фейсбук.

  • Часто нас запитують, де ми знаходимо інструменти для колекції. Що ж, у кожного інструменту свій шлях. Дещо знаходимо випадково, про дещо мріємо роками і займаємось активними пошуками, а про деякі інструменти, у зв’язку з їхніми розмірами та вартістю, ми і не мріємо. Та обставини складаються таким чином, що і такі інструменти потрапляють до нас. Саме така історія інструменту, про який хочемо розповісти сьогодні.

    Декілька місяців тому нам зателефонував незнайомець і запитав, чи нам не потрібен рояль. Ова!

    Цим незнайомцем виявився пан Андрій Петрух, засновник компанії Медіс, відомий львівський меценат та волонтер.

    Пан Андрій вирішив подарувати рояль саме нам, адже він родом з Бережанщини і хотів, щоб цей інструмент знаходився поблизу його малої Батьківщини, за що йому сердечно дякуємо.

    Незважаючи на те, що роялю близько 150-ти років, він у цілком робочому стані, зокрема, завдяки пану Олегу Турчину, який допоміг його настроїти.

    Радо чекаємо усіх, хто хоче особисто познайомитись з цим красенем, а поки що – трішки Гершвіна.

Петро Катола — музикант, засновник музею автентичних інструментів “Камертон”. Народився у Козівському районі – в невеличкому селі Росохуватець. Там закінчив середню школу, паралельно навчаючись у Козівській музичній школі, де зустрів свого першого Вчителя музики – Олега Стельмаха. Далі – Чортківське педучилище, робота художнім керівником у сільському будинку культури, вчителем музики в Ішківській школі. Закінчив Тернопільський педуніверситет. Свого часу керував самодіяльними мистецькими колективами, народним вокальним жіночим ансамблем. Сам грав у різних музичних гуртах. Одружений з Антоніною Католою, тато Олексія та Олени.

-1 thoughts on “Колекціонеру музичних інструментів з Тернопільщини Петру Католі подарували рояль, якому близько 150 років

  • 17:29 | 29.06.2020 о 17:29
    Permalink

    Колись до шкільного музею купували на Віоліті бандуру, на тому мої знання про народні музичні інструменти й закінчуються, тому думаю, такий музей справді потрібен

Коментарі вимкнені.