Чортків за мільйон років до нашої ери: тут бігали печерні леви та ведмеді, гієни і носороги
Зима, гори. На тижні я застряг в заметах, ледь вишпортався. Мова не про снігові замети (не ті тепер зими) – застряг в стосах книжок про гідробіологію, змій, рослини, кажанів, паразитів кажанів, кристалографію, поведінкову психологію колембул у кабінеті однієї наукової установи. І несподівано знайшов цікаве про околиці Чорткова.
Чортківське місцезнаходження
Західний регіон поблизу Чорткова представляє найдавнішу фауну, виявлену у гротах некарстового походження. Розташоване у стародавньому гроті, що утворився у баденських пісковиках (приблизно 11-7 мільйонів років тому). І.Підоплічко виділяв тут окрему чортківську фауну, яка датується раннім плейстоценом (охоплює проміжок часу від 3,5 млн до 800 тисяч років тому). Усі порожнини розкриті кар’єрами.
Троглофіли (істоти-любителі печер) представлені рукокрилими: нічниця (myotis sp.), довгокрил (minioprerus sp.); хижаками (Carnivira) – гієна (Hyaena sp), куниця (Mustelidae), борсук (Meles meles L.); гризунами (Rodentia); сіноставцем малим (Ochotona pusilla Pall).
Решта ряду інших гризунів та комахоїдних походять, очевидно, з погадок хижих птахів і не відображають троглофільність цих видів, так само, як і рештки тура (Bos primigenius Doj.), оленя (Cervus elaphus L.) та носорога (Rhinoceros sp.), які, найімовірніше, занесені у печеру гієнами.
Печерна гієна
Горішньовигнанське місцезнаходження
Розташоване у піщаному кар’єрі біля шосе Тернопіль-Чернівці, за 500 метрів від села Горішня Вигнанка поблизу Чорткова. Тут були виявлені рештки 30 видів савців та інших хребетних.
Фауна належить до таманського комплексу (1 млн – 800 тис. років).
З рукокрилих відмічено знахідку нічниці (Myotis sp.). З інших ймовірних троглофілів Carnivora: ведмідь пліоценовий (Ursus cf. Wenzensis Stach.), кіт лісовий (Felis sf. Silvestris Schreber), борсук пліоценовий (Artcomeles pliocaenicus Stach.), лисиця (Vulpes sp.), шакал (Canis cf.aureus L.), бабак (Marmot asp.), миша-параподемус (Parapodemus cf. coronensis Shoub), хом’як великий (Cricetus cricetus aff. Major Woldrieh), хом’як серетський (Cricetus cricetus seretensis), носоріг етруський (Dicerorhinus etruscus) та інша дрібнота.
Синякове-1
Місцезнаходження було розкрите у піщаному кар’єрі біля села Синякове, що поблизу Чорткова. Скупчення кісток великих тварин та копролітів пов’язане із заповненням стародавнього гроту. Рештки тварин (розрізнені трубчасті кістки кінцівок, фаланги, окремі зуби та уламки кісток черепів) були розсіяні у товщі жовтого піску.
Виявлено 48 видів хребетних. До троглофілів слід віднести нічницю (Myotis cf. Danutae Kowalski), вуханя (Plecotus sp.), нетопиря (Pipistrellus sp.), сarnivora: кам’яна куниця (Martes foina Erx.), борсук (Meles meles sinjakovnsis subsp.), печерний лев (Felis spelaea Gold.), кіт (Felis sp.), лисиця (Vulpes sp.), вовк (Canis sp), печерна гієна (Crocuta cf. Spelaea Gold), куон (Cuon), дрібний різновид печерного ведмедя (Speleaearctos spelaeus cf. Rossicus Borisjak 1931), можливо тхір (Puroris) та інша дрібнота.
Найбільше решток належить ведмедям і борсукам, то ж, очевидно, вони найчастіше його заселяли, але наявність копролітів свідчить і про активне використання печери гієнами. Відповідає тираспільському фауністичному комплексу (близько 800 тисяч років), і за результатами колагенового аналізу, формувалося протягом тривалого часу кінець оеплейстоцену – ранній плейстоцен.
Запис в мережі про рідкісні знахідки (рослин, тварин, археологічні, що б не було) завжди викликає хвилю гніву, звинувачення в посібництві зловмисникам, які зразу ж набіжать, все сплюндрують, зірвуть, і ще й зверху позасипають сміттям, так наче нічого й не було. Але у випадку з чортківськими місцезнаходженнями викопних решток «громадські вартові» можуть спати спокійно – ще задовго до 2021 року все, що було унікальне, розшпортане добувачами піску, разом з місцями перших стоянок людини запізнілого палеоліту (50-10 тисяч років тому). Втім, це швидше норма для наших теренів – по-справжньому унікальна, багатошарова стоянка недолюдей (від мільйона років тому), що у Центральній Європі на Закарпатті в Королево, – на її місці теж кар’єр.
Що робити, якщо є сенс щось робити?
Неподалік Богородчан (в селі Підгір’я) на Прикарпатті, біля повороту на Маняву (монастир+водоспад) встановлено скульптурну групу велетенських мамонтів. Поруч зачаїла злобу група шерстистих носорогів. У першій половині XX ст. в сусідньому селі Старуня в копальні озокериту викопали рештки викопної фауни – мамонта та шерстистих носорогів. Але в наш час фізично біля Богородчан нема ні носорогів, ні озокериту, зате проводять (до карантину) фестиваль Underhill, територію біля мамонтів переосмислюють як великий розважальний «Парк Кайнозою».
Скульптурна група мамонтів біля села Підгір’я
Знайдений в Старуні кістяк мамонта і людина для порівняння
Знайдені в Старуні шерстисті носороги
P. S. Викопні рештки знайшли в Чорткові неподалік автобусної станції. Можна взяти на озброєння тему зі знайденими тут фігурками левів, гієн, ведмедів, носорогів, інших прадавніх звірів. Якщо нема коштів – принаймні, зробити експозицію автентичних викопних хом’яків (Cricetus cricetus seretensis).
Коментарі вимкнені.