“Ми воюємо за свої землі, за свої сім’ї”: історія багатодітного батька, командира роти з Тернополя
Батько трьох дітей Євген Шамрай з Тернополя пішов захищати Україну в перший день повномасштабної війни. Чоловік – професійний військовий. Призначили його командиром роти контрдиверсійної боротьби.
Тернополянин Євген Шамрай – військовий за спеціальністю.
За його словами, до повномасштабного вторгнення був підприємцем, організовував роботу фітнес-центру.
“Прокинувся зранку, прочитав в новинах, що почалися ракетні обстріли України з боку Росії, о 8:00 вже був у військкоматі. Мене відправили додому. Десь близько 5 години подзвонили, я знову був у військкоматі. Перші три дні я здійснював охорону, поки працівники військкомату здійснювали прийом добровольців, я охороняв військкомат”.
Євгена призначили командиром роти контрдиверсійної боротьби. Після формування підрозділу приступили до бойового злагодження.
“Рота контрдиверсійної боротьби мала основну задачу – це боротьба з диверсійними групами противника. Знаходячись у Тернополі, ми здійснювали контрдиверсійні заходи. Виїжджали на різноманітні локації. Здійснювали розвідувально-пошукові дії з виявлення незаконних формувань. Під час знаходження в зоні бойових дій ми також здійснювали зачистки населених пунктів, перевіряли на наявність противника, використовували роту, як звичайну стрілецьку роту, тримали оборону, займали позиції”.
З серпня підрозділ Євгена виконував бойові завдання на сході України. Чоловік розповів, яким був перший бойовий вихід.
“Ми заходили на позицію, і нас виявили. По нас почали артилерійський вогонь. Сильних хвилювань не було, як командир підрозділу переживав. щоб особовий склад, мої підлеглі не постраждали. Докладав зусиль, щоб всі були в укриттях і всі були захищені”.
Найважче на війні – втрачати побратимів, каже Євген.
“Ми воюємо за свої землі, за свої сім’ї. Те, що вони накачані якоюсь пропагандою, вони більше за страхом воюють. В них принцип в армії, на перший план виходить виконання бойового завдання. В нас перше – це збереження людського життя”.
У жовтні Євген отримав поранення – натрапив на протипіхотну міну. До польового госпіталя його доправили товариші.
“Після поранення за годину я вже знаходився у польовому госпіталі, де мені надавалася медична допомога. Домедичну допомогу я надавав сам собі, потім мої товариші, які мене вже евакуйовували безпосередньо з поля бою”.
Чоловік третій місяць проходить реабілітацію. Каже, планує повернутися на службу і продовжити боротьбу за перемогу.
“Я ще мушу повоювати, тому що ми ще не доробили. Треба довести цю справу до кінця. Як батько трьох дітей, не хочу взагалі, щоб мої діти цієї теми торкалися. Не хочу їм лишати цю проблему. В мене діти неповнолітні. Я в принципі можу не воювати, але це мій свідомий вибір. Хто, якщо не ми? Ворог прийшов до мене додому. Що нам їхати на заробітки, ховатися? Ми мусимо відстояти це. Вважаю, що зараз формується і суспільство наше, і держава Україна формується”.
За виконання бойових завдань Євген Шамрай отримав 6 нагород, а також військове звання капітана.
Коментарі вимкнені.