Учні вітали вчителів спеціальним жартівливим відеорепортажем та піснею на ТВ-4

Через гарячі події в парку Національного відродження у зв’язку з демонтажем незаконно побудованої каплиці, 30 вересня немало людей пропустили такі важливі святкування цього дня, як День вчителя у більшості шкіл міста, День бібліотекаря та християнське свято Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. «Погляд» щиро вітає з іменинами усіх жінок, котрі носять ці милозвучні імена і бажає їм, аби ангел охоронець ні на мить не відволікався від своїх обов’язків і тільки допомогав примножувати радість, достаток та здоров’я.

Оскільки фізично встигнути на всі шкільні свята до Дня вчителя репортери «Погляду» не мали би змоги, то вирішили відвідати концерт в одній з найкращих шкіл БАМу – №19.

Ще навіть не ввійшовши в холл закладу, крізь шиби було видно яскраві повітряні кульки всередині та стінгазети і плакати, приурочені святу освітян та бібліотекарів школи. А в актовій залі уже чекали початку дійства святково налаштовані вчителі, випускники, котрі власне й підготували всю програму разом з кількома вчителями-активістами, молодші школярі – діти вчителів, колишні працівники школи та оператори.

Розпочалося свято виступом немалого шкільного дівочого хору та шкільним вальсом, під час якого сюрпризом для усіх присутніх стала пісня-експромт від кількох учителів. Були тут і керівники молодших класів і вчителі англійської мови старших класів, тощо. Під час вальсу на екрані показали слайд-шоу з фотографіями усіх вчителів школи під час роботи. Деякі з них з подивом викрикували «Ой, та то ж я, а коли ви то встигли сфотографувати?». Але найбільше овацій викликало фото, де вчителі разом з учнями наминають шашлики під час застілля на відпочинку в Скоморохах.

Згодом на сцені вів святковий випуск новин від телеканалу ШТБ-19 замріяний ведучий (як він представився – Майк). Хлопець зі «студії» спілкувався із репортером на різних місцях подій. Транслювали це все на спеціальному екрані через відео проектор. Спочатку там було «живе» інтерв’ю з директорм школи Яремою Ганною Василівною, де їй задавали каверзні запитання, на кшталт «Чи правда, що ваша школа є найкращою в місті?», «А чи не є порушенням прав дитини той факт, що діти прибирають коридори школи?», «Як ви боретеся з фактом паління цигарок учнями на перерві?», тощо. На всі питання директор знаходила влучні та жартівливі відповіді, а Майк лише допомогав озвучувати сюжети, котрі були відзняті в ході журналістських розслідувань стосовно даних запитань директору. Наприклад, репортер ШТБ-19 дослідила, чому ж діти таки прибирають коридори і чи їм це подобається. Виявилося, що діти роблять це, оскільки є учасниками проекту і досліджують факт, що чистота в коридорах прямо пропорційно залежить від сили, прикладеної до швабри та гучності голосу директора, прикладеній до учня. Також репортер побувала і під під’їздом одного із сусідніх з школою будинків, звідки якраз з «перекуру» вибігали кілька випускників. Камера відзняла порушників. Тому тікати їм було нікуди і вони повідомили журналісту, що всього лише є учасниками проекту, мета якого довести жителям верхніх поверхів будинку. Що дим від цигарок не шкідливий для них, адже не піднімається вище третього поверха. Також після відповіді директора на запитання «Чому школярі бігають в сусіднє «Сільпо», невже санстанція закрила шкільний буфет?» репортер побувала під даним супермаркетом і запитала в учнів, шо саме йшли звідти, що вони тут роблять. Учні не розгубилися і повідомили всім на камеру, що вони лише виконують проект, мета якого вивчити попит серед школярів на їжу-сміття в даному супермаркеті.

Згодом шкільний ансамбль заспівав пупурі на відомі українські народні мелодії зі словами на кшталт «Контрольна, контрольна… Ми скрегочемо зубами, проте вчителька довольна». Завдяки цьому виступу директор школи в кінці святкування жартувала, що зробила висновки про те, коли ж треба проводити наради вчителів. Адже дівчата співали про те, що поки у вчителів наради, то діти займаються казна чим.

Жартівливим був цього дня і виступ маленьких школярів, котрі є дітьми вчителів даної школи. А таких назбиралося немало – майже десяток. Дітки дзвінкими голосочками по черзі розказували віршик про те, як то і добре і водночас зле – мати маму-вчительку, адже і уроки тепер не прогуляєш, і казки на ніч не почуєш, бо мама зошити перевіряє, і все у них, бідних вчительських дітей, не так як у людей. Правда, дуже добре, що хоч на екскурсії наїздишся вдосталь.

Після завершення концертної програми були ще привітання ветеранів праці даної школи. Так, на концерт, прямо з нагородження освітян в Тернопільському замку, приїхала перша директор 19-ї школи. Вона була надзвичайно захоплена красою та інтелігентністю облич цьогорічних випускників і буквально засипала їх, та молодих вчителів компліментами про те, що 19-та школа випускає в світ надзвичайно розумних та красивих людей. Потім висупила і завідуюча молодшою школою, котра пропрацювала тут третину свого життя. Була присутня і колишня вчитель української мови та літератури Віра Михайлівна Плішко, котра майже тиждень тому відсвяткувала своє 70-річчя.

Також директор нагородила кращих працівників школи, на ім’я яких надійшли почесні подяки та грамоти від Управління освіти нашого міста та представила двох нових молодих вчителів, котрі вперше цього року переступили поріг школи в якості її працівників. Найбільше овацій при вручення подяки отримав вчитель фізкультури та новий молоденький вчитель німецької мови. Директор ще жартувала, щоб дівчата запам’ятали його і завжди впускали в школу, а не затримували на вході, як сторонню особу, вхід яким в школу заборонений.

–          Хочу сказати, що хоч ми, вчителі, є досить важкі на підйом і не завжди нам віриться, що учні вітають нас зі святом з любов’ю, – підсумувала Ярема Ганна Василівна, – але сьогодні вся наша шкільна родина змогла відчути, на скільки щиро учні намагалися створити нам свято! До речі, весь педагогічний колектив школи може отримати привітання і від ради школи. Для цього просто потрібно в неділю ввечері увімкнути канал ТВ-4.

В цей час увесь хор та присутні учні скандували «Ві-та-є-мо!». А вчителі вирішили теж «не пасти задніх» і в свою чергу відповідали «Дя-ку-є-мо!».

Люба Вовк, “Погляд”