Десятка тендітних жінок з Тернополя кинули виклик цивілізації

Десятка тендітних жінок кинули виклик деяким перевагам цивілізації, які не лише полегшують  сучасне життя, але й отруюють його.   Об’єднавши власні зусилля, учасниці еко-клубу «Сториця» відмовляються від побутової хімії і навчають інших жінок, як обійтися без неї.

Нещодавно у березні клуб відсвяткував своє десятиріччя.  Учасниці клубу зустрілися для того, аби поспілкуватися, поділитися здобутками. А також обговорити «стратегію»  виховання здорових дітей у час, коли предмети, які мали б допомагати у господарстві, нерідко завдають шкоди здоров’ю.

–          Все почалося із однієї серветки, яку мені привезла сестра з-за кордону у 1998 році. Я саме збиралася купити дитині взуття, але придбала серветку, яка коштувала тоді шалені гроші – вісімнадцять доларів при зарплатні п’ятнадцять! Я довго переживала, чи не наробила дурниць, – розповідає Галина Білик, засновниця та керівник еко-клубу, – Погодилася придбати таку дорогу річ, бо мені пообіцяли, що вона зможе відчистити усе без миючих засобів і прослужить довго. Я звикла економити – це була одна із причин, чому придбала серветку, адже не купуючи побутової хімії стільки часу зрозуміла. Що серветка таки окупилася. Дійсно,  вона прослужила чотири роки, і не лише в мене, але й в тих подруг, яких зуміла загітувати на цю покупку. Я виховувала дітей, чоловік в той час робив кар’єру. То ж була необтяжена роботою, маючи купу домашніх обов’язків. Коли люди, які вже один раз придбали серветки почали телефонувати, що вони їм потрібні знову – я замовила вже 20 штук. Тоді це був мереживний маркетинг, спосіб заробітку.  Та не лише економія та можливість трохи заробити додавали бажання робити щось хороше: я зрозуміла, що можу обходитися без  шкідливих миючих засобів, спреїв. А якщо ними користуюся, то тепер знаю, де придбати найбільш «лояльні» до людського здоров’я. Однак з часом ми об’єдналися у щось більше – у еко-клуб, адже всі чудово розуміємо шкоду хоча б від миючих засобів для миття посуду.  Все повертається сторицею – звідси й назва нашого клубу. Приміром, коли раніше жінка мила посуд, то вона могла вилити «помиї» свиням чи курям. Тепер, скориставшись миючим засобом, їх виливають на землю, тим самим завдаючи непоправної шкоди середовищу. То ж ми миємо посуд з допомогою гірчичного порошку – це давній метод, однак дуже хороший. Приблизно одна чайна ложка гірчичного порошку на три літри води – і ваш посуд не масний. Звісно ж треба сполоснути, однак ця вода нікому не зашкодить.  Адже всі сьогодні знають, що ту кількість фосфатів, яку ми вливаємо у труби, не можливо відфільтрувати, то ж  екологи б’ють на сполох.

Поділилася пані Галя деякими іншими секретами. Приміром нагадує, що посуд можна й содою помити. А волосся буде виглядати бездоганно, якщо повернутися до «дідівських» методів: мити його яйцем, різними відварами, споліскувати водою, пом’якшеною оцтом.

–          Ми з тих бабусь, які замість цукерок дають внукам мед, а замість шоколаду – горіхи та яблука.  Мене часом називають «екологічною» бабцею, – сміється Галина Білик, – Багато часу у людей сьогодні забирає комп’ютер. Так, без нього ніяк, але ж варто розмежовувати те, що йде на користь, і те, що вже може зашкодити. Сумно, що люди стільки всього роблять собі на шкоду.

Незабаром еко-клуб «Сториця» планує провести невелику акцію, яка допоможе людям трохи очистити власні домівки і зробити добру справу водночас.  Про неї читачі «Погляду» дізнаються першими.