Кандидатів у мери Тернополя просять взяти на себе персональну відповідальність хоча б за одну дитину

Я ненавиджу вибори перш за все, що викидаються на вітер величезні гроші тільки для того, щоб справно і спритно зманіпулювати думкою людей, закидати брудом політичних опонентів і виставити себе у гарному світлі. Сотні обіцянок, часто нічим не подкріплених. Без термінів виконання. Без стратегій…
Карнавал. Ярмарок марноти.
Але біда не в тому. Біда в тому, що вибори пройдуть, а діти-сироти, солдатські діти-іваліди, голі-босі вояки так і лишаться. І грошей не буде: все пішло на вибори…
От я думаю, а якби кожен із кандидатів у мери взяв на себе персональну відповідальність за 1 (!) дитину-інваліда, чий тато чи мама воює? Або дитину загиблого? І так, щоб і після виборів не залишав її. Лікував, опікувався, допомагав забезпечити дієтичним харчуванням.
А?
Хлопці?..Кандидати в мери, чуєте мене?
Давайте відповідальність за місто почнеться з відповідальності за одного маленького мешканця.

Звичайно, ж все це має робитися тихо, без піару. Просто так, як людина помагає людині.

Дуже хочу позначити у своєму дописі Володимира Бліхара, Тараса Пастуха, Сергія Надала, пана Вонса (вибате, не знаю імені).
Контакти родин, що потребують допомоги, надамо.
З повагою, “елєкторат”.

Лілія Мусіхіна