Тернопіль із кожним роком стає все більш пустим або Як порожнє місто забуло про чергову річницю

15 квітня – день народження Тернополя.

За 5 хвилин 12, я йшов по вулиці Замковій до будинку №12. Біля нього крутилося кілька операторів. Зайшовши до середини спробував питати на прохідній, чи заплановано якісь заходи. На те все із подивом дивився черговий та одна із працівниць школи. Вони не розуміли, чому і яке свято має відбуватися в замку. Вийшовши у двір побачив купку людей, посеред них згадувані камери. Поряд польського пана стояло кілька місцевих, він чи то від нерозуміння того що відбувається чи то просто від нещирості говорив по кілька слів між інших, йшлося за те, що в світі навколо таких об’єктів існують музеї, подій, заходи..

На вікнах Старого замку було розвішано роздруковані світлини. Ймовірно це роботи пана Сількевича.

Цитата із книги пані Бойцун

“Йому належить ряд вдалих фотопортретів. Серед них дві світлини юної Соломії Крушельницької, бургомістра і письменника Володимира Лучаковського та багатьох знаних артистів Львівського театру “Руська бесіда”. А.Сількевич виготовив альбом світлин із другої крайової етнографічної виставки, що відбувалася в Тернополі у 1887 році.

У липні 1887 року в Новому парку діяла Етнографічна виставка. Експонати у паркових павільйонах групувалися у таких відділах:
1) знаряддя та обладнання;
2) їжа та напої;
3) одяг та взуття;
4) предмети, пов’язані із народними обрядами та звичаями;
5) народне мистецтво.

Судити про те чи дійсно це були ті самі фото не можу, бо навіть організатори цього напевне не знали… Яке відношення ці світлини мають до «1540 року» до Яна з Тарнова, до замку…??????

На всю цю скромну подію дивилися високі вікна замку. Напевне наша фортеця із глибоким сумом спостерігала за тим, як порожнє місто забуло про чергову річницю свого заснування, забула про свій день народження.

В розповіді людей чулися фрази, що зараз піст і святкування даних захід «із музикою» було б недоречним.

Слухаючи все це я в черговий раз розумів, що моє рідне місто із кожним роком стає все більш пустим, тут залишається все менше людей, які здатні створювати небанальні події. Прикладом цього слугувала дана акція..

Вчора почув інформацію про те, що після війни, зруйноване місто налічувало трохи більше 1000 жителів. Що я можу тобі сказати? Тернополю дуже бракує противаги «фатальному селу»…євреїв, поляків…усіх тих хто міг би бодай якось наповнювати цю порожнечу небанальним змістом…

Зовсім не таким я уявляв собі святкування чергової річниці з дня заснування Тернополя…

Тарас Циклиняк