Врадіївський синдром. Погляд з Тернополя
Україна, 2013 рік. Неймовірне збагачення клану “Сім”ї”, правовий колапс судової системи, суди Лінча проти мажорів та перевертнів в пагонах. Україною котиться хвиля повстань проти несправедливості та безкарності злочинців, які служать “мамоні”.
Матриця теперішнього режиму тріщить саме в тому місті, де тріщини мало б ніколи і не бути. Прогнилий правоохоронний устрій дає збій. Хто ж стоятиме на захисті як і законопослушних громадян, так і злочинної влади, якщо самі стражі порядку і закону відверто заявляють, що закону не існує, бо є СИСТЕМА? Але помітно: систему лихоманить Врадіївський синдром.
Невеличке містечко Врадіївка на Миколаївщині стало яскравим прикладом боротьби звичайного населення проти нахабства і наглості. Бравши штурмом місцевий райвідділок міліції, вони витягнули наріжний камінь неприступної ворожої фортеці режиму нинішнього президента і показали як діяти в правовій безвихідній ситуації, тобто єдиною можливістю донести правду є організований агресивний тиск. Від цього тиску й утворилась тріщина. Міліція в паніці, пагони летять, мов зів”яле листя. Уже правоохоронці пишуть рапорти на звільнення і долучаються до пішого походу врадіївців на Київ. Навіть опозиція, яка так би хотіла, щоб нарешті “встала Україна”, не змогла протягом кількох місяців зробити такого чину, який би підняв бойовий дух українців. А тут містечко на півдні зворушило бажання спротиву і без політичних акцій.
Минув ледве тиждень з дня облоги Врадіївського РВ, і ось вчора київляни штурмували один зі столичних райвідділків. Було за що – терпець вривається. Це вже нападав на дівчину не “титушко” – гопник в законі, – а людина, обов”язок якої захищати. Нападав при десятках свідків, бив у живіт!.. І за що?! За одне лиш законне прохання почути рідну українську мову?! Ох, і знову лунатимуть заяви з трибун від опозиційних політиків про виклики на бій. І вони на сто відсотків будуть праві, бо якщо “ти минт, то й будь чоловіком”.
Невже в теперішній правоохоронній системі не працюють люди, які чесно дотримуються присяги? Невже хлопець чи дівчина, отримавши пагони, уже “минт” на все життя, а не людина? Невже посвідчення податківця, прокурора, міліціонера стає на кшталт посвідчення сухопутного пірата?
А темні коридори їхніх відділків і управлінь схожі на темниці катувань середньовічної інквізиції?
І поки наш президент мовчить, мов боягуз, виникає питання: що робити далі? Чи події у Врадіївці повторюватимуться систематично по всій Україні як синдром? Бо ж штурмують будівлі не тільки міліції, а й час від часу Київську міську раду та й інші ради бувало. Без сумніву, десь готується нова облога адмінбудівлі, бо важко терпіти “бєспрєдєл системи” в Україні навіть тому, в кого хата з краю. Правда, при будь-якому штурмі протистоятимуть хлопці в мундирах і підкорятимуться лиш наказам МАТРИЦІ.
Коментарі вимкнені.