Через брак коштів та горілки Іван Сарабун (“Береза”) з Борщівського району став агентом МВД. Протокол допиту

Протокол допиту Івана Юрковича Сарабуна Р. 31. Справа ч.: …/48.

 Сарабун Івана, сина Юрка  с/о МВД – “Береза” Борщів, 14.І.1948 р.

 П р о т о к о л.

 Сарабун  Іван Юркович, ур. 1914 р. в с. Сапогів, Борщівського р-ну, освіта 4 кл. нар. школи, бідняк, вільний, служив в польській армії і ЧА. Працює головою клубу в с. Сапогів, зарплата 280 крб. 

«По закінченню школи в родиному селі випасав вівці, корови, а опісля помагав дещо в господарстві та служив на фільварку коло коней, в поміщика Козібрецького. Тому, що мені не ставало запрацьованих грошей на убрання і горілку, я крав в поміщика, що вдалося – найбільше збіжжя. До культурно-освітних товариств не належав, бо немав змоги. Дома в мене є батько Юрко, ур. 1890 р., мати Юстина, ур. 1898 р. і сестра Василина, котра замужна за Кошуту Петра (пропав в ЧА). В 21 році життя я пішов до польської армії. Служив в місті Гнєзні в 69 полку піхоти, в скорострільні[й] чоті, при тяжких кулеметах (максим). Командиром полка був Еміліян Камскі, а ком-баталіону Пайєдерський і к-н Ольшак. По 18 місяцях зістав демобілізований і 1938 р. повернув додому. Попрацювавши 8 місяців дома коло родичів, я став на працю крамара місцевої кооперативи. Тоді Західну Україну окупувували большевики. В червні 1941 р. воєнкомат покликав мене до ЧА, на переучот до Заліщик. При кінці червня 1941 р. нас вислали проти німців і коло Львова я попадаю до німецького полону. Через Ярослав і Краків я заїхав до Нойгамер, де нас зігнали около 92000 чол. полонених. Тут ми збудували табор і їздили на роботу до залізної дороги. Через тяжку працю і голод (на добу одержували 20 дкг. і пів літри зупи – вода і бруква не солена), в таборі щодня гинуло від 300-600 чоловік, багато німців рострілювали з кулеметів, котрі  пробували утікати, трупів німці розбирали до нага і вивозили машинами. Були рівнож хвороби, як тиф і червінка. Я рівнож перехворів на червінку. Вибувши 18 місяців в лагерах, за допомогою Українського Національного Комітету я пішов до праці в великій берлінській електростанції ф-ми Бевака потужнoсти 360 000 вольтів. Тут я працював до приходу ЧА. У фабриці жити було далеко краще. А коли я дещо навчився німецької мови допомагав собі спекуляцією. У елекрівні я працював слюсаром 8 годин на добу (перед тим з електрівні мене післали на слюсарський курс), а позагодинна праця була оплачувана подвійно. Дома родичі рівнож діставали допомогу в харчах і грошах. В січні місяці я одержав святочну платню. Місячно заробляв я около 240 рейхсмарок. Кромі платні була безплатна фірмова харчівня. Публичні права Галичан були рівнорядні з німцями. Українці з СУЗ, поляки і москалі не мали тих прав і працювали немов невільники. Підчас праці на місто раз-у-раз налітало по 1500-2000 англійських літаків, котрі робили великі спустошення та багато гинуло людей. 28 квітня 1945 р. мене визволила ЧА. Відразу забрали мене до війська. В ЧА я був в Німеччині в різних місцях. Полк наш стояв в Полігенштате, ком. полка Пащенко, ур. 1922 р. З ЧА домів я вернув по демобілізації в вересні 1945 р. Повернувши домів, я помагав родичам при господарстві. В листопаді того року я зібравшись по військовому, пішов до Дубенюк Палагни і у формі повстанця забрав від неї 15 кг тютюну. Про це довідалися повстанці, від котрих я дістав 50 буків, мав віддати тютюн і заплатити кари 500 крб. Цілу зиму я просидів в Б’ялковської Докії ур. 1915 р., котра має від мене сина Олексу ур. 1941 р. – це моя полюбовниця. В квітні 1946 р. начальник істрибків Атращенко забрав мене за істрибка до місцевого гарнізону, де був я один місяць – 21 мая звільнили з істрибків і призначили головою сільради с. Сапогів.  Підчас мого перебування в гуральні (пив горілку з Трикарем) укр. повстанці розбили гарнізон істрибків, при чому вбили начальника Атращенко. Мене повстанці забрали зі собою до Фещук Василя, де спропагували мене, заповіли і випустили; там були інші істрибки, котрі пили горілку. 26 мая 1946 р. мене арештувало МВД та забрали до Борщева. Протоколував мене нач. ОББ Прихотько і нач. МВД м-р Золотько. Зразу я старався говорити неправду, але коли мене притиснули зачав оповідати їм про слідуюче: при здобуванні гарнізону істрибків, повстанці вжили провокації, в чім допомагали їм істрибки Пушкар Степан Михайлович, Саламон Микола Іванович і Стефанів – на цих трьох істрибків я підписав акт, – їх засудили по 10-ть літ тюрми. Дальше зізнав, що по розбиті істрибків, усіх істрибків повстанці забрали до Фещук Василя, де вони пили горілку; мене рівно ж забрали зв’язаного зі собою. Там мене пропагували, висказуючи про боротьбу ОУН, як українського народу. Після мого зізнання нач. ОББ Прихотько почав мене пропагувати, говорячи мені, що ти бідняк, ти повинен працювати разом з нами, щоб знищити бандитів, котрі вбивають невинних людей, а за те будеш мати великі гроші. Опісля він предложив мені підписати заяву донощика слідуючого змісту:

 “Я Сарабун Іван Юркович, добровільно згоджуюся і розписуюся, що буду співпрацювати з органами МВД під кличкою “Береза”. Наложені обов’язки буду виконувати чесно і солідно.” 

По підписанні заяви, він ще раз пояснив мені, що я підписав, а опісля представляв мені велич рад. союзу, героїчну ЧА – та протиставив безнадійність боротьби ОУН. Опісля мав ще зі мною 5 лекцій, котрих поодинче не пам’ятаю, а говорив про слідження. Казав: Головно, щоб за всяку ціну довідатися, хто в селі належить до організації ОУН та хто допомагає їм. Впершу чергу довідатися чи належить молодь, чи старі, дівчата чи хлопці, підглядати, де заходять, коли сходяться, що говорять. Слідити старших свідомих селян і куди вони ходять днем та вечером, чи цікавляться політикою, чи сходяться, чи любляться, чи між ними існує незгода, чи читають які книжки та, що говорять про рад. союз і організацію колгоспів. Дивитися хто перекликається між собою і як – чи торкає ногою, чи кліпає, чи штуркає рукою, чи всміхається, або дає знак головою і т. п. Оскільки завважу знаки, слідити дану особу, куда вона зайде, що буде говорити, чи про організацію, чи про господарку, по можности довідатися звідки, та як називається. Про це негайно треба дати знати на найблищий гарнізон. Слідити чужих треба щодня, чи неділя, чи будний день. Просліджувати, де заходять сторонскі хлопці до дівчат, хто і чого, коли виходять від дівчини, чи зразу, чи ніччю. Чи в неділю сходяться чужі люди до церкви і де хто вийшовши є з церкви. Прослідити школярів, чи нема між ними якої організації, чи не зв’язують, чи читають передвоєнні видання, (хто і які) або, чи не мають підпільної літератури та їх відношення і заінтересування повстанцями. Прослідити пастухів, котрі гонять пасти худобу – дівчат і хлопців, при тому треба мати відповідні алібі. Чи вони не стрічаються з повстанцями та, чи не носять їм харчі, чи читають книжки і які, чи немають підпільної і протирадянської літератури (до цего брати зі собою книжки). Підходити їх про повстанців, що маю їм дещо сказати, або передати – набої, гранати чи інше. Часом треба вийти з дому до пастухів, говорити їм, пропав кінь, питати чи не їхали сюди  які воєнні, чи може ту, де є хлопці і (т. п.) Питатися кілько вас пасе, чи замість 4-и не скаже 5, тоді питати, де 5-й – такими штуками підходити і довідуватись про повстанців. Чи дир. школи і учителі не провадять, якої про-тирадянської агітації, чи не вчать самоосвітні гуртки, хто до них заходить, чи інтересуються книжками передвоєнного проти-радянського видання, чи не мають зв’язку з повстанцями. Що говорить в церкві священик, із ким він стрічається. Підслідити, хто пише кличі антирадянські і ліпить лозунги. – Як цивільні люди, то хто. Просліджувати, чи не має з повстанцями зв’язку голова сільради і кооперативи. Криївки можуть бути всюда: в хаті під припічком, в печі, під ліжком, під шафою і т. п. Тут треба скорше слідити вечером, чи заходять, або виходять чужі люде, – одна, або більше. Відтак, другого вечора стати собі в закриттю коло вікна і дивитися скільки, відки вилазять і куди підуть. Може бути криївка на подвір’ю, під господарськими будинками, або на городі – треба підслідити скорше, де заходять чужі люди, бо повстанці рівнож ходять по-цивільному, а відтак в підозрілих місцях штуркати дротом – на це треба мати зі собою залізну палицю. Де неможливо тобі, то скажи нам, а ми самі підслідимо. Дивитися досвітками, або перед вечером, чи деяка баба не порпає на городі, відтак подивитися, що вона робила там. Шукати по зарослих городах, по горбах та садах і т. п. Досвітками і вечорами дивитися, чи хто не заходить та виходить з яру, з скал, з гроти. В скалах і коло гроти дивитися, чи нема свіжих слідів десь на піску, чи на вогкій землі, заглянути в діру чи нема свіжої землі. Поле: Вийти рано в поле і дивитися за слідами по росі, слідити куди цей слід іде, і, де кінчиться, чи не веде до криївки, або до місця квартирування. По дощі, в ночі, ранком дивитися за слідами по болоті хто міг йти туда. Наглядати попід високі межі, коло борознів, на неужитках дивитися, чи де необиралося, та чи нема яких слідів. Просліджувати ями, западини і яри, все тому шукати слідів, або свіжої землі. Дивитися чи нема слідів в збіжжу, чи в кукурудзах і чи не пім’ято, як є де зім’ято то дай знати нам, вони як квартирували там, то ще раз прийдуть. На стрічу з повстанцями все маю мати уложений алібі. Дивитися за слідами коло містків в полю і заглядати попід більші мости і тунелі під залізним тором. Ліс просліджувати подібно, як поле. Рано дивитися за слідами на росі, коло корчів, підслухувати чи хто в корчах не говорить, закашляє, або захропить. Перед вечером треба заглядати на краю корчів і наслухувати, чи хто не виходить з корчів. Треба порахувати кілько їх є, яка зброя, як убрані, а може кого впізнаєж. Рівнож так само треба робити вечером і досвітком на краю села від  сторони ліса. Дивитися, чи не йде яка жінка з харчами до ліса – треба підслідити її. Як є ліс сосновий то тільки перед вечером підслухувати, в середину не йти, бо там повстанці, то зловлять і не пустять. Зима – вечорами просліджувати чи не переходять куда чужі люде, або люде вбрані по-військовому та перевідувати від фамілії в кого були повстанці і куда пішли. В полю і в лісі слідити по слідах відки і куда вони провадять, добре оглядати коло купок гною, чи нема стоптаного снігу, люфту, або знаку, йти слідом в лісі і дивитися навеликі пні, може вони зрушені, попід купи дров і над ярами. При говоренні про слідження багато разів запитував мене чи я хочу працювати – я відповідав, що хочу і буду. Наприкінці він казав мені, що при нашій допомозі ми знищимо ОУНівських бандитів – то самі поміщицькі і куркульські сини, укр.-нім. націоналісти, вони хотять самостоятельно собі жити, їх уже багато нема, але ми їх знищимо до одного так, як на Великій Україні. Ми розбили Німеччину то знищимо і одиниці з ОУН. Ти харашо будеш допомагати нам, за те одержиш, що захочеш, гроші і мануфактуру, або добру службу, бо внас бідняки мають першенство. Треба працювати так, щоб ніхто нічого не знав, бо як довідаються “бандити” то підеш відразу на шнурок, бо то дикуни, в них нема суду, роблять поза законом. Ті, що вішають називаються СБ, як цих нам вислідиш то дістанеш великі гроші, бо то найбільші “бандити”. На цьому зміст інструкцій поданих Прихотьком скінчений. Начальник МВД – Золотько визначив мені, за ким маю слідкувати, щоб видати в органи РО МВД: Зарицький Іваном “Рись”, Дубенюк Степаном “Лис”, Дикун Василем, Кирилюк Анастазією – станична, жінка “Рися”, довідатися звідки вона і як називається; за чужими “Байдою”, “Охом”, “Климом” і іншими. Вислідити, до кого вони заходять, хто дає їм харчі, де криються, та хто їх передержує і хто носить їм штафети з цивільних осіб. Звернути увагу на фамілії підпільників. Пам’ятай, що за роботу добре заплатимо. Відтак покликав л-на Гуменюка познайомив зі мною та сказав, що будеш йому доносити, або він буде у селі, а ти будеш мати важну справу, де повстанці то прийдеш впрост до нас. При кінці червня мене випустили домів. Стрічі – з нач. ОББ Прихотьком стрічався 3 рази. Перший раз покликав мене на МВД передаючи повістку через с/р Зарицького. Тоді він [питав], чи багато бандитів заходять з ліса, куда виходять та питав мене, чи я котрого можу вбити. Я йому відповів, що постараюся, тоді він дав мені пістоля – наган з 7-ма набоями, 339 говорячи, щоб вбити любого “бандиту”, даючи термін до 3-х місяців. Дальше казав, що якби, що вислідив то можу подавати почтою, як неможливо зайти і нема нікого в селі. Другий раз стрічався з ним на приходстві в зимі 1947 р. По зібранню з десятниками, котрим говорив про засипув[а]ння криївок, покликав мене та сказав, щоб я послідив хто і де засипає криївку, бо нам це треба знати. Третій раз покликав мене до с/р, де грозив на мене чому я до цеї пори не виконав атентату та запитував чи приходять до села повстанці – я відповів, що приходять, але куда заходять, то не пам’ятаю що казав, бо це діялося давно. В своїй донощицькій роботі з Гуменюком я стрічався багато разів (детально пригадати не можу), він являвся моїм резидентом протягом 5 місяців. Він покликав мене до с/р, заходив додому, або до Б’ялковської Докії, де вже я чекав, бо він мене замовляв. Він викликав мене солдатом і на дворі говорив. Багато разів було так, що зібрані відомости я мав списані і йому передавав, а він давав мені інструкції. Крім вислідження повстанців від Гуменюка я дістав завдання вислідити станичну Кирилюк Настю, котра крилася, про неї він говорив мені кільканадцять разів. Одного разу в грудні я бачив, як Кирилюк Настя несла воду до Кирилюк Анни. Вечером я пішов під вікно і провірив чи точно вона там знаходиться. Дня 18 грудня 1946 р., коли до мене зайшов Гуменюк, я зібрався в старе подерте убрання, щоб мене хто не впізнав і повів большевиків до Кирилюк Анни, однак її в хаті не було, я сказав, щоб пошукали по сусідах і дійсно знайшли в Панькового Гриця, що зашивала пакунки. Тоді потвердив Гуменюкови, що то вона і пішов додому, а большевики арештували її. За видання Кирилюк Насті від Гуменюка пізніше я одержав 400 крб. і 2 л. горілки. Я водив Гуменюка на засідку коло Болосінович Варвари, і коло фігури, коло Симоверської Гафії. Казав робити йому засідку коло Дикун Анни, коло голови колгоспу, коло крамарки Цепалюк Калини, коло Шептицької і коло Сименюк Олени, бо я там стрічався з “Рисем” і ще двома. В листопаді 1946 р. мене покликав Бугерою Іваном Селіверстов до Паращук Павла і в другій хаті ми пили горілку, а потім він сказав, що: 1. Паращук Павло – клички не знаю (зліквідовано) 2. Бугера Іван по кличці “Дунай” 3. Сарабун Іван Ю. – “Береза”, будемо разом співпрацювати. Я мав бути над ними старший, однак тому, що Паращук Павло в два тижні зістав зліквідований, а Селіверстов кождоразово був в селі, ми працювали і працюєм зосібна.  Під час видання Кирилюк Насті я сказав Селіверстови, що за мною слідять “бандити”. Він сказав мені, що ти маєш пістоль, я його відбирати не буду і в разі їх нападу боронися. Від тої пори я почав критися і все ходити з пістолем і ножем. Стрічі з Селіверсто[ви]м я мав до послідніх днів. Зразу стрічі відбувалися в Богач Фрасини, полюбовниця і довіренець Селіверстова, кілька разів в с/р, а відколи я став головою клубу, то ми стрічалися в клубі. На стрічі в Борщеві я був два рази. Один раз в ресторані, а другий в закусочній. Селіверстові я доносив, що повстанці заходили 23 квітня до Кирилюк Василини, опісля були ще літом. Рівнож заходять до Корчак Якова, до Синоверської Гафії, Семенюк Олени, Дем’янишин Демка, Бурої Анни в котроїж рівнож можуть перебувати, Чухри Катерини, де рівнож квартирують повстанці, що були на весіллю в Гречки Миколи, де зараз були большевики. Ходив на засідки коло Кирилюк Василини, Корчак Якова, коло Сарабун Василя, коло переселенця Яреми, коло фігури, коло Дикун Петра від с. Кривче, Балан Марії і Саламон Івана. Кождоразово я інформував Селіверстова хто що говорить на рад. союз, та хто виступає проти колгоспу. Як де я завважив повстанців, то старався слідкувати за ними. Зимою я підглядав попід хати. Всіх грошей я одержав 1500 крб. і 7 літер горілки. Знаю, що з органами МВД працює: 1. Богач Фрасина 2. Семенюк Олена 3. Кирилюк Настя Якимівна 4. Стоцька Марія, дочка Гриця 5. Дикун Анна, дочка Миколи 6. Гречка Марія (Семдело) 7. Дикун Василь (фінагент) 8. Зарицький Василь (секретар).»

 

 Характеричтика:

 Середнього росту, здорової будови, по части атлетичної, блондин, з обличчя досить приємний та виглядає на інтелігента, велика гарна фризура ясного кольору, голова округла, чоло широке низьке, що свідчить про вроджені слідчі здібності, брови звичайні (горою виголені для краси), очі сиві, маленькі, глибоко всаджені в очодолах – характеризують скритість, мстивість і улюбленість грошей, ніс рівний похожий до грецького, оболони ушні великі, що свідчать про здібність, заріст бороди ясний, не дуже сильний. Походить з бідної родини, вже в молодости жадень грошей, котрі здобував собі злодійством – краде в поміщика та селян. В війську набирає військового знання, а в Німеччині – Берліні культури, поверховного виховання та підвищує рівень життя. Повернувши домів через брак грошей і горілки стає вислужником. Рівнож значну ролю тут відограла мгбівська пропаганда та мстивість за те, що був з повстанцями. Однак треба звернути увагу, що свідомий своєї національної приналежности (читав багато книжок та вчився історії), як рівнож свідомий своєї вини за донощицтво. Являється добрим співробітником МГБ. Перше заломався, при чому дуже мало вжито фізичних заходів, заломання його на цілій лінії, однак протягом усього часу старається крутити, щоб виправдувати себе, що він не винний. Протоколований протягом 6-х днів.

СТАТТЮ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ  КРИВОКУЛЬСЬКИЙ