Страшні події на Вишнівеччині. Протоколи допитів, які зберігаються в СБУ. Частина третя

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

Я знову і знову переглядаю справу №10664 по факту вбивства 49 жителів у березні 1944 року на хуторі Мацки з сіл Поляни та Кинахівці, що на Вишнівеччині, а саме протоколи допитів Беркети Петра Яковича (Беркета Петро Якович 1911 року народження село Поляни, освіта 2 класи, українець, член ОУН, громадянин СРСР,  безпартійний). Ці допити слудчий проводив у листопаді та грудні 1960 року.  Тоді я взяв до порівняння  протоколи допитів з справи №23  Беркети Петра Яковича, який був затриманий 29 квітня 1944 році в Смоленську. Я поцікавився коли він був призваний до лав радянської армії? 17 березня 1944 року. Чотири дні пройшло після трагічних подій в селі Поляни і він добровільно явився у польовий воєнкомат, а в цей час багато його  односельців і побратимів з ОУН йдуть в підпілля, переховуються і починають боротися з ворогом. Але в армії він довго не пробув  і 29 квітня 1944 році вже був заарештований у місті Смоленську  відділом контрозвідки “Смерш” Білоруського військового округу.  Я подаю короткий зміст допиту Беркети Петра з справи №23 2 травня 1944 рік.

“ Я сам родом з села Бутин що на Вишнівеччині. У  серпні 1943 року по ініціативі моїх друзів, а саме Ткачука Олександра і Якубовського Григорія було організоване військове навчання чоловіків віком від 18 до 40 років. Ми займалися з вересня місяця аж до середини жовтня по неділях після обіду. Заняття проводилися коло лісу. Після закінчення навчання по військовій підготовці Ткачук Олександр сказав що ми всі зараховані до військового резерву УПА. З числа учасників  заннять мені відомі:

1. Ткачук Олександр 1918 року народження, село Бутин, член ОУН, пропогандист, відповідав за агітаційну роботу в селах Мишківці, Кинахівці Бутин, Поляни,  Дзвиняча, Залісці. Виступав перед людьми, розповсюджував листівки.

2. Цимбровський Манвій Степанович 1917 року народження, село Бутин, помічник станичного. Відповідав за збір продуктів харчування та одягу для вояків УПА.

3. Цимбровський Якуба Михайлович 1915 року народження, село Бутин, Відповідав за збір продуктів харчування та одягу для вояків УПА.

4. Дробик Артем Михайлович 1917 року народження, село Бутин, займався підготовкою молоді, заарештований   29 квітня 1944 року у місті Смоленську  відділом контрозвідки “Смерш” Білоруського військового округу.

5. Бовтун Іван Кіндратович 1916 року народження, село Поляни, Відповідав за збір продуктів харчування та одягу для вояків УПА.

У 1943 році  за вказівкою  Ткачука Олександра на городі  Барвінського Петра була викопана величезна яма  площею 8 кв.метрів і засипана пшеницею до 20-ти центнерів. Ця яма було в кінці горду в межу з господарством Якубовського. Я помагав копати яму і також засипав зерно. Тоді я вже мав кличку, як член ОУН “Шпак”. За місяць до приходу радянської армії в нашому районі розпочала активну діяльність радянські партизани під керівництвом Ковпака. В цей час частина польського населення повернулося з Вишнівця назад в село Бутин, де були непошкоджені будинки. В село тоді повернулося  шести сімей. Обного разу до мене прийшов Ткачук Олександр і сказав щоб я прийшов до нього. Коли я прийшов до нього, то там вже було  декілька возів з озброєними людьми.  Там я замітив Цимбровського  Якуба, Цимбровського Матвія, Якубовського Григорія. Ткачук сказав через Якубовського, щоб я поїхав на возі з трьома невідомими до квартири  Цимбалюк  Володимира бо вони не знали де та хата. Там на квартирі в цей час  проживала 13 –  ти річна дочка одного поляка (прізвище я не помятаю). Ми повинні її були забрати з хати з собою. Я сів на віз і ми поїхали до хати Цимбалюка.  Там ми знайшли її і забрали з собою. Ми привезли її до місця де вже були вози з поляками. Там було на возах до 20-ти поляків, жінок, дітей і  старших чоловіків. Потім іх всі, тобто поляків повезли на хутір Мацки у викинули в глибоку криницю. Після цього я повернувся додому.

Тепер я вам, (слідчому) розкажу про:

Дробика Артема Михайловича. Відразу коли до нас прийшли німці, а саме в Бутин, а вони прибули на початку липня 1941 року, він відразу в перший день пішов служити в німецько-українську поліцію. Але через місяць цю поліцію німці розігнали. Ще в середині липня в нашому селі поліція  за вказівкою німецької влади провела збори і зібрали всіх людей. Він на цих зборах був озброєний гвинтівкою. В поліції тоді служили з нашого села такі люди:  Ткачук Олександр,  Цимбровський Якуб, Жила Олександр. У 1943 році, коли була створена УПА, то Дробик Артем був чотовим, тобто був військовим десятником. Він також займався військовою підготовкою чоловіків у селі в вересні 1943 року

Бовтун Іван Кінбратович, житель села Бутин а потім проживав у селі Поляни. За німецької влади в селі Поляни був продавцем і кооперативному магазині. Німці призначили його відповідальним за організацію збору продуктів харчування для німецької армії. Це постійно збиралося кожного місяця і було це обовязково. По хатах він не ходив а йому приносили в магазин, де він все описував і потім передавав німцям. Але у вересні коли були в селі проведені збори членами ОУН, то вирішили більше німцям нічого не давати, а збирати для вояків УПА. Бовтуну Івану тоді помагав   Ткачук Олександр. Всі ці продукти тоді передавали господарчому села Бутин Якубовському Григорію.

Андрощук Дмитро Степанович 1916 року народження.  Він народився в царській Росії, а саме в Московській області. Коли почалася війна, ще у 1914 році його батьки переїхали в Росію. Він у 1937 році пішов в радянську армію і там поступив в комуністичну партію. Коли радянська армія у 1939 році напала на Польщу і захопила Західну Україну він переїхав служити військовим у місто Львів. Як військовий він мав звання лейтенанта. До Бутина тоді він ні одного разу не навідався. Коли розпочалася війна з німцями у 1941 році, він в липні появився в селі Бутин і поселився у  мене, бо я був його родич  по мамі. Я познайомив його з всіма своїми людьми ще влітку 1941 року. За його порадою я пішов тоді служити в поліцію, а потім і в ОУН. Він був дуже грамотний і вмів виступати перед людьми. Він багато виступав на зборах селян. В своїх промовах закликав боротися при ворогів українського народу, особливо прти радянської влади. Він був сотником в нас в селі Бутин. Десятниками у нього були Степанисько Григорій Захарович, Матюк Дмитро, Коли до нас почали заходити в кінці 1943 та на початку 1944 року радянські партизани, то він з ними наємно зустрічався. Про це знав тільки я, бо він мені довіряв. Коли в березні 1944 році до нас прийшла радянська армія то він в перший день пішов до них і мені сказав йти в радянську армію, що я і зробив. Я його більше ніколи не бачив і не знаю де він перебуває.

Як тільки була в нас на Вишнівеччині сформована радянська влада то енкаведисти провели масові арешти. Самими першими були заарештовані Цимбровський Матвій і Якубовський Григорій. Ткачук Олександр, кличка “Радік”. Я ще добре знаю що в Бутині в ОУН перебував Стецюк Андрій. Він займався збором теплого одягу для УПА.

Коли німці відступили, а совіти ще не прийцшли мені Ткачук Олександр сказав щоб я не йшов до радянської армії, але я не послухався і сам пішов добровільно 17 березня 1944 року. Мене тоді 20 березня направили в Білорусію”.

Ось і там Беркета заявив, що брав участь у цих страшних подях. Там в справі №23 є ще протоколи допитів інших людей, жителів села Бутин.

Дробик Артем Михайлович допитаний 10 травня 1944 року. Місто Смоленськ.

“ На початку вересня 1943 року ще при німецькій владі були проведені збори жителів сіл Бутин і Поляни. Я там мав виступ як член ОУН. Тоді я привселюдно заявив про те, щоб люди не здавали німцям продукти, а передавали повстанській армії УПА.Тоді за збір продуктів німцям відповідав Бовтун Іван і він сам заявив що більше не буде збирати німцям продукти. Хай люди віддають нашим повастанцям. Він закликав що Українська Армія буде боротися проти двох загарбників, німців і совітів. А такій армії треба щось їсти. Всі харчі передавали потім  господарчому села Бутин Якубовському Григорію. Я на цих зборах ще заявив щоб молоді хлопці та мужчини віком до 40-ка років йшли займатися військовою підготовкою. Але в селі Бутин не проводили військових навчань, а займалися коло села Поляни. Офіційно я поступив в ОУН аж в листопаді 1943 року. Я туди пішов не з примосу, а добровільно. Також я добровільно пішов в німецько-українську поліцію для наведення в селі порядку. В поліцію разом зі мною пішов  Соколовський Андрій та Жила Олександр і інші. Поліція тоді збиралася в приміщені сільської управи.”

Пянтковський Степан Стахович 1917 року народження, по національності поляк. Протокол допиту від 2 червня 1944 року. Місто Смоленськ. Допит провдив майор Седов.

“У березні 1944 року, а це був пізній вечір, через вікно я побачив що до нашого будинку відїхало дві підводи. Я вийшов з хати і заховався за хлівам коло соломи. Я зрозумів що це приїхали за мною щоб вбити. В хаті залишилась моя дружина Пянтковська Степанида і моя бабця Цісельська Антоніна віком 80 років. Вона кричала, плакала. Але я ій нічого помогти не міх бо сам заховався. Я бачив цих людей. Це були чужі люди. На возах вже сиділи наші люди польської національності з малими дітьми. Вони кричали і плакали. Ці вози де була і моя бабця поїхали на хутір Мацки. Я також бачив що з воза до вікна  моєї хати зліз  підійшов  Беркета Петро. А двоє невідомих зайшли в хату і вивели мою бабцю. Я чув що вони вийшли з хати і сказали Беркеті  що мене там немає. Я підтверджую причетність Беркети Петра в арештах поляків і доставки їх на хутір Мацки. Я знаю що в цю ніч було там вбито до 20-ти поляків і кинуто в глибоку криницю. Кидали дітей жінок і чоловіків старшого віку. Моєї жінки вони не забради бо вона по національності була українка. В арештах поляків брав участ Андрощук Дмитро і Якубовський Дмитро.”

Свідок заявив що було вбито до 20-ти поляків. А у 1959 році виявили 49 трупів в криниці що на хуторі Мацки. Хто ці 29 вбитих по національності? Хто їх вбивав? Коли? Може повстанці УПА?

(Продовження буде)

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ