За що судили члена ОУН Петра Барана з Тернопільщини

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

 Протокол допиту. 12 серпня 1945 року. Місто Вишнівець.

Я, оперуповноважений Вишнівецького РВ НУДБ капітан Зарудний допитав затриманого:

БАРАН ПЕТРО ГНАТОВИЧ 1905 року народження, село Загороддя Вишнівецького району Тернопільської області, українець, одружений, член ОУН з 1943 року, освіта чотири класи, несудимий.

« Я, ПЕТРО ГНАТОВИЧ БАРАН народився в селі Загороддя. Батько був середнього достатку. У мене був ще молодший брат Олексій, якого заарештували 25 лютого 1941 року військові Вишнівецького РВ НКВС і засудили 29 червня 1941 року  Тернопільським обласним судом на вісім років тюремного ув’язнення ВТТ. Він загинув у Кременецькій тюрмі.

11 серпня 1945 року до нас в село Загороддя прибула з Вишнівця військова група, десь коло сорока військових, які розпочали проводити обшуки в господарствах жителів села по виявленню чоловіків, які ухилилися від військового призову у Радянську армію. У кожен двір заходило по чотири – шість військових і детально проводили по господарству обшуки у житлових та господарських будівлях шукаючи криївки. Собаки підняли в селі великий шум і всі жителі нашого села вже зрозуміли що це відбувається.  В цей час я був у себе на господарстві і побачив що вулицею до мене направляються військові. Я сховався у криївці. Цю криївку я зробив ще раніше у сінях викопавши глибоку яму і її добре замаскував, так що ніхто не міг побачити входу до неї. Але мене швидко там знайшли. Напевне хтось доповів, бо військові зорієнтувалися де вхід. Мене витягнули звідтам і забрали у Вишнівець на допити. Жінка за мною дуже голосила. Я  ще при затриманні пояснив що переховуюся , щоб не йти на службу у Радянську армію.У себе в дома я почав переховуватися тільки літом. А ще у грудні 1944 року я з своєю жінкою перебралися на хутір що був коло села Бутин до ШАРУН АГАФІЇ.  Я там жив з своєю дружиною. Коли я прожив там місяць, то до нас прийшов Бодасюк Василь з мого села.

БОДАСЮК ВАСИЛЬ ГНАТОВИЧ народився 1923 року в селі Загороддя Вишнівецького району тернопільської області. Псевдо «Кривка», «Подоляк». член ОУН з 1942 року, чотовий сотні БОДАСЮКА АНАТОЛІЯ – «Холодний». на озброєні мав італійську гвинтівку та пістолет, загинув  під час облави коло села Бутин на хуторі в криївці.

Ми тоді разом з «Кривко» викопали криївку коло і добре замаскували. Криївка була велика та четверо чоловік. Розміщалася на відстані сорок метрів від хати. Ми там жили, а моя жінка проживала з Агафією і помагала її по господарстві. Харчі ми мали свої, бо часто у ночі навідувалися до себе в хату на Загороддя. Потім до нас прийшов ЧОРНЕНЬКИЙ ФОМІМ псевдо «Нестор», також з Загороддя. але довго ми разом не були. На початку лютого місяця 1945 року  «Кривка» і «Нестор» перебралися на хутора в напрямку до села Дзвиняча. Я з дружиною залишилися тут і так жили до квітня місяця. до нас ніхто не навідувався, але пару раз приходили енкаведисти, але нічого не шукали.

Коли прийшли німці у 1941 року я пішов на службу у німецьку поліцію, яка бу створена на початку липня 1941 року. Але довго я там не перебував. У серпні 1941 року цю поліцію німці розігнали, а нас перевели у поліцію, яка підкорялася тільки німцям. Я там перебував до весни 1942 року і коли почали створювати ГЕТТО і звозити з навколишніх сіл євреїв, то я втік. Тоді разом зі мною вийшли з поліції  ДВОРНІЦКИЙ ВОЛОДИМИР, ЛУБЯНЕЦЬКИЙ ІВАН. тоді я вже почав переховуватися від німців. У дома я не жив, а проживав у селі Дзвиняча. У 1943 році я почав вже жити в себе в хаті і одного разу до мене прийшов ГОРОХОВСЬКИЙ ІВАН і ми просиділи та розмовляли цілу ніч про своє майбутнє життя, а саме як жити дальше в таких умовах. Він мене питав, чи довго я буду перебувати в цих ямах і чому на своїй землі українській ми повинні ховатися від загарбників, що окупували нас і знущаються над нами. Невже ми не можемо бути володарями нашої землі. При поляках жили як ради, тепер німці зробили нас рабами, совіти прийдуть і знову рабство буде. Доки ми будемо це терпіти запитав він мене. А я запитав його а що робити і отримав відповідь Вихід є, йти в ОУН і боротися за нашу УКРАЇНУ. Я тоді і вирішив йти в ОУН.  На початок він мені лишив пару брошур націоналістичного характеру, щоб я прочитав і добре все запам’ятав. Через десять днів ми знову зібралися вже у хаті БОДСЮКА ГРИГОРІЯ. Ми тоді зібралися у ночі.Там тоді були;

БАРАН МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ –псевдо «Підкова», 1898 року народження село Загороддя, освіта чотири класи, член ОУН, вояка УПА, заарештований 29 березня 1944 року ВКР «Смерш» УрВО під час служби в РА. Засуджений 11 листопада 1944 року особливою нарадою при НКВС СРСР на 10 років ВТТ. помер 08,02, 1945 року. реабілітований 09 березня 1944 року.

БОДАСЮК ГРИГОРІЙ ДЕМЯНОВИЧ –псевдо «Гострий», 1886 року народження село Загороддя.  Батько Василя  Бодасюка.  Член ОУН. Виселений 28 липня 1945 року в Кемеровську область (Росія). Втік додому з місця висилки 13 грудня 1945 року. Вдруге виселений з дочкою 21 жовтня 1947 року в місто Осинники Кемеровської області (Росія) помер 28 січня 1948 року на спецпоселенні.  Реабілітований 20 липня 1992 року.

ВОЛИНЕЦЬ ЙОВ СТЕПАНОВИЧ 1925 року народження, псевдо «Оса»,  освіта 5 класів, член ОУН, заарештований 23 червня 1948 року ВКР а/ч 43843 під час служби в РА в місті РОМНИ сумської області. Засуджений 16 серпня 1948 року ВТ В/Ч 61420 на 25 років ВТТ та 3 роки позбавлення прав. Звільнений 12 серпня 1955 року. реабілітований 02 грудня 1965 року.

ДРОБОЦЬКИЙ УСТИМ ІВАНОВИЧ 1895 року народження, псевдо «Максим», член ОУН, село Загороддя. під час німецької окупації  староста села Загороддя, заарештований у червні Вишнівецьким РВ НКВС. перебував під слідством у Кременецькій тюрмі. Доля невідома.

МИНЗАРСЬКИЙ МАКСИМ МИХАЙЛОВИЧ 1900 року народження, псевдо «Гайовий», освіта початкова, Член ОУН, вояка УПА. заарештований 30 травня 1944 року ВКР 2Смерш» УрВО під час служби в РА у місті Свердловськ 9Росія)  Засуджений 11 листопада 1944 року особливою нарадою при НКВС СРСР на 10 років ВТТ. Помер 29 вересня 1949 року. реабілітований 09 березня 1994 року.

ЧОРНЕНЬКИЙ ФОТІМ псевдо «Нестор», 1922 року народження, село Загороддя, член ОУН. Вояка УПА.  загинув під час облави РВ НКВС у червні 1946 року коло села Бутин, під час облави.

Нас всіх тоді прийняли в ОУН і дали клички. також між нами розподілили обов’язки. Ще нам повідомили що станичним і селі Загороддя є ГОРОХІВСЬКИЙ ІВАН, господарчим ОБІЗЮК ІВАН. Ми вже через тиждень почали збирати продукти для вояків УПА. Схрон на продукти був зроблений у Стрільчука Дмитра. Ми збирали сушені продути та солені. До нас в село часто навідувалися повстанці УПА з навколишніх сіл. Приходили і агітаційні групи ОУН які виступали перед нашими людьми  та розповідали про радянську владу, про страшний голод який вони зробили на сході України, про страшні тюрми і як там замучували наших людей. Про тюрми ми вже добре знали, бо багато Загородецьких наших родичів були закатовані у Кременці чи Вишнівці. Адже і мій рідний брат був закатований у Кременецькій тюрмі в 1941  році. невеличка частина наших жителів села чомусь негативно ставилися до ОУН. Вони вважали що прийдуть совіти, «рускі брати» з сходу і наведуть лад на нашій землі».

САЛАЙДА ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ 1894 року народження село Загороддя.

«Я, заявляє що БАРАН ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ був у нашому селі дуже багатим. на нього працювало десять наймитів, яким він платив дуже мало. Під час німецької окупації перебував у німецькій поліції і виконував їхні всі вказівки. Чи брав участь у вбивстві єврейського населення, я сказати не можу.

БАРАН ПЕТРО ГНАТОВИЧ засуджений 17 жовтня 1945 року ВТ військ НКВС в Тернопільській області на смертну кару із конфіскацією майна. 08 грудня 1945 року вирок замінено на 20 років каторжних робіт із конфіскацією майна та п’ять років позбавлення  прав.  Покарання відбував у місті Воркута (Росія). Звільнений 1955 року. Повернувся у березні 1987 році у Вишнівець. Реабілітований.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

загрузка...

Comments are closed.