На Тернопільщині чоловік забив до смерті, бо… рятував життя

Жорстокість категорій не має, і навіть прикметник «особлива жорстокість» не має значення ані для жертви, ані для її родини: біль втрати від цього не притупиться, не втратить гостроти. Чи не тому так болісно сприймаються побутові злочини, коли через дрібницю родина втрачає близьку людину, адже якою б вона не була, для когось навіть бомж колись був єдиним, неповторним, найдорожчим…

Як, наприклад, Ігор П., якому на початку лютого ц.р. вкоротив життя такий самий неприкаяний Ігор Галушка. Під час розгляду справи у Тернопільському міськрайсуді з’ясувалось, що в обох чоловіків не склалось особисте життя, тоді обидва жили на власних дачах кооперативу «Заозерний» с. Романівка Тернопільського району, а не з сім’ями в обласному центрі. Рідні ними не цікавились, та й вони не вельми переймались їхніми проблемами. Більше того, свого часу Галушка, взнавши про хворобу сина, гірко запив, однак ані копійки на лікування не дав.

Щодо особи потерпілого, його матір, пані Надія П. у суді зізналась: «Востаннє син гостював у мене ще півроку тому, влітку. Казав, що восени викопував пенсіонерам Романівки картоплю та інші овочі, а за це люди його годували, давали харчі з собою». І пляшку, стиха додав хтось із присутніх.

На запитання, чи зловживав Ігор спиртним, тяжко зітхнула і зізналась: так, влітку зауважила, що син брудний, неохайний, обличчя не голене, одяг давно непраний, до того ж від нього тхнуло алкоголем.

«У розмові Ігорчик декілька разів згадував про свого сусіда Галушку, із захопленням розповідав, який він сильний та як майстерно б’ється», – гірко плакала старенька.

У холодну пору року обидва перебивалися тимчасовими заробітками, допомагали сусідам то на будівництві, то по господарству, з того і жили.

От і тієї злощасної п’ятниці, у лютому вранці, на прохання односельця завантажили металобрухт йому на машину. Натомість той дав пляшку горілки, нехитру закуску та ще 100 грн.

Старший Ігор, 53-річний Галушка, відчуваючи свою перевагу, відправив 40-річного П. ще за пляшкою. Той на радощах побіг через замерзле озеро просто по льоду в село і десь роздобув ще півтора літра самогону, вареної ковбаси, хліба. І от трійця зібралась у Галушки «відпочити».

Уже згодом на запит суду голова сільської ради надав характеристику на вбивцю: пияк, галабурдник, дармоїд, до того ж, коли вип’є, стає дуже агресивним, провокує суперечки та бійки. За висновками судово-медичної експертизи, хворіє на хронічний алкоголізм. Щоправда, варто визнати, що не відрізнявся вихованістю й потерпілий. Зрештою, якби він того дня перехилив на пару склянок менше, це б врятувало йому життя. Отож усе по порядку.

Дачники сіли погомоніти за чаркою. Підігрітий горілкою, Галушка почав демонструвати сусідові-односельцю прийоми рукопашного бою. Ігор П. вже на той час добре сп’янів, тож сидів на дивані, дурнувато сміявся та все поглядав на запотілу пляшку самогону.

Врешті-решт односелець згадав про якісь справи, подякував господареві й пішов додому, а два Ігори продовжували чаркувати. Так минув день. Зрештою, п’яний П. просто впав і заснув на підлозі посередині прохідної кімнати, потягнувши за собою настільну лампу. Лампа впала та розбилась. Господаря це обурило, але він змовчав, зайнятий справами: Галушка саме розпалював грубку, потім пішов у сусідню кімнату дивитись телевізор. Палив він дровами, тож ходити на кухню та підкидати паливо, доводилось часто. А тут під ногами лежить майже бездиханний товариш по чарці. Згодом судово-токсикологічні дослідження виявлять у крові потерпілого П. 2,53% (проміле) етилового спирту, це відповідає сильному ступеню алкогольного сп’яніння та призводить до безпорадного стану людини.

Спочатку господар, зловтішаючись своєю перевагою, просто ткнув чоботом у бік, але щоразу переступати через п’яницю було незручно, та й світильника було шкода, тож Ігор розізлився на гостя і декілька разів просто пройшовся по ньому. Він відчував насолоду, коли став та ще й підстрибнув у важких чоботях на животі, грудях, голові, а потім поклав на живу людину дошку і просто ходив по ній, розповів помічник прокурора Тернопільського районуОлександр Когут (він підтримав державне обвинувачення у суді).

Нарешті горе-пияк прокинувся від болю, та коли Галушка у черговий раз ступив на нього, спробував схопити за ногу. Той перечепився і ледь не впав, але зашпортався та вдарився головою об одвірок і зламав ніготь. Розлютившись та матюкаючи сусіда, на чому світ стоїть, господар схопив металевий черпак і почав бити бідаку по голові, обличчі, тулубі. Бив, поки черпак не зламався.

Важко відсапуючись, не звертаючи уваги, що жертва жахливо стогне, прикриваючи голову руками, та проситься не бити, Ігор-старший схопив металевий каркас від журнального столика і продовжував екзекуцію. Бив, не зважаючи, що кров бризкала на всі боки, і вже не тільки потерпілий, але і його вбивця були в крові. Нарешті втомився, та й у пічку треба було накидати дров, тож пішов на кухню перекурити і відпочити, перехиливши нову чарку сивухи. А щоб побитий не заважав своїм скавчанням і скаргами, кинув на нього зверху ковдру. Можливо, сподівався, що П. задихнеться, однак той все намагався вибратись на свіже повітря.

Зрештою це йому вдалось. Але його мучитель знову з’явився на порозі. «Ну що, протверезів?» – досить миролюбно спитав Галушка, нахиляючись до побитого. «Ах ти…», – захрипів понівечений і раптом вихопив із кишені ніж. Господар відсахнувся та ледь не впав, знову вдарившись об одвірок. У цей момент в нього перед очима пролетів ніж. Господар схопив гостя за руку та вивернув її. І хоча сам був добре напідпитку, швидко підібрав зброю і з неймовірною злістю почав бити сусіда ножем.

Потім ще стрибнув на груди та почав ходити по ньому, аж сам здригнувся, почувши, як тріснули ребра. Згодом судова медекспертиза нарахує на тілі вбитого понад  півсотні важких ран, переламів і травм, зокрема, в Ігоря П. були подвійні переломи  п’ятьох ребер з кожного боку, від чого почалась внутрішня кровотеча. Це спричинило швидку загибель людини, констатував помічник прокурора.

У суді обвинувачений у жорстокому вбивстві свою поведінку пояснив просто. Коли Ігор дістав ніж і хотів його вдарити, вони почали боротись, він вихопив у нього холодну зброю та наніс приблизно шість ударів у праву руку П., однак не знав, що там є артерія.

«Залагодивши конфлікт, я пішов в іншу кімнату дивитись телевізор, а Ігор П. продовжував лежати на спині на підлозі кімнати, – захищався Ігор Галушка. – Потім я заснув, а коли прокинувся, то почув, що П. харчить. Була приблизно сьома година вечора».

Вбивця підійшов до понівеченої жертви, взяв його за руку, але вона була вже холодна.

«Я хотів надати йому першу медичну допомогу і почав робити масаж серця, тому наступив правою ногою на грудну клітку П. i почав нею натискати, але Ігор уже не подавав ознак життя», – намагався вдати з себе лікаря Айболита та переконати суд у добрих намірах жорстокий вбивця.

При цьому навіть не замислювався, наскільки смішно виглядали його пояснення: тільки-но переконував, що не знає про існування артерії на правиці, а тут вже робить непрямий масаж серця!

Переконавшись, що «пацієнт швидше мертвий, ніж живий», чолов’яга вибіг із будинку та побіг до сусіда, якому вранці допомогли. Почав брехати, що від горілки П. раптом стало зле, і він почав битися головою об стіну. Зрештою попросив ліхтарика і піти з ним.

Згодом у суді Володимир Нечипорук (ім’я з етичних міркувань змінено) зізнався: «Я побачив, що Галушка бреше і намагається щось приховати, відтак пішов до його хати. Тут справді не було світла, тому я ввімкнув ліхтарик і ми сходами піднялись на другий поверх. У коридорі біля кухні на підлозі у калюжі крові лежав П. Він увесь був закривавлений, я нахилився і взяв його за руку, але рука була холодна. Також я зауважив, що голова у декількох місцях була пробита».

Щоб не викликати підозри у Галушки, сусід сказав, що треба викликати «швидку», та пішов додому. Крім медиків, пан Володимир повідомив про все міліцію. Лікар, оглянувши потерпілого, констатував смерть, а Галушку зразу затримали по підозрі у вбивстві.

«Я не мав наміру його вбивати. Так, я його вбив, але випадково. І не з особливою жорстокістю, а тому, що дуже злякався, тобто у стані сильного душевного хвилювання. Коли він почав розмахувати перед мої обличчя ножем, я боявся, що П. мене заріже», – наполягав арештований.

Зважаючи, як жорстоко він катував потерпілого, у це важко повірити. Тому й вирок судової колегій Тернопільського міськрайсуду суворий: 11 років позбавлення волі. Засуджений вже оскаржив його, відтак вирок ще не вступив у законну силу.

Олена Густенко, Номер Один