Пантеон Героїв: Олег Зубик витягнув з палаючого танка побратима і згодом сам загинув

Олег Зубик – стрілець-снайпер механізованого батальйону 24 ОМБр в окремій механізованій бригаді імені короля Данила.  Свій військовий шлях розпочав ще 5 березня 2021 року. Під час повномасштабного військового вторгнення захищав позиції біля Золотого на Луганщині.

29 квітня 2022 року був поранений в селі Оріхово біля Попасної. У серпні 2022 року брав участь в боях на Миколаївщині, біля села Тернові Поди у вересні 2020 року знову був поранений. Повернувся в стрій у грудні, повністю не відновившись після поранення, обороняв Бухмут.

19 грудня 2022 року, виконуючи бойове завдання в населеному пункті Кліщіївка на Донеччині, під час бою витягнув з палаючого танка пораненого бійця, передав його медикам, а сам повернувся в бій і загинув цього ж дня.

Побратими кажуть, Олег був хорошою людиною, відважним воїном, який без страху виконував бойові завдання був надійним другом.

Рідним українського захисника вручили Пам’ятний лист від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного: «На знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах Збройних сил України стрільця-снайпера механізованого батальйону військової частини солдата Олега Зубика. Як головнокомандувач, схиляюся перед відвагою, стійкістю та патріотизмом воїна, чинами якого уславлений Володимирів тризуб”.

Спогадами про сина поділилися  з «Поглядом» батьки Володимир та Ганна.

Найкращий. Добрий для всіх.  Закінчив  Галицький коледж імені В’ячеслава Чорновола, потім магістратуру на фінансовому відділення в  Західноукраїнському  національному університеті. Мав спеціальність бухгалтер-ревізор, податковий інспектор, але по ній не хотів працювати. Трошки таксував,  взяв в оренду гараж і з хлопцями ремонтував машини. Потім сказав, що має бути там.  І пішов в АТО.

Олег мав позивний «Старий». Так назвав його Ілля з Кременчуга. Наш син його любив, як свого племінника і як сина, що той навіть казав до мами, що йому Старий (позивний Олега – ред.) і брат, і тато. Сину було 38, а Іллі – 22 роки, якраз як племінник Олежика.   Ілля постійно рвався вперед, все воювати хтів. Олежик йому каже:  « Послухай, малий. Ну я ж Тебе захищаю!». А той йому у відповідь: «А Ти старий!».  Одного разу Ілля відтягнув смерть від сина. В хлопчини попід бронежилет осколок влетів просто в серце. Він крикнув і впав.  Ось він впав, а Олежик нагнувся над ним, розстебнув бронежилет, але крові не побачив. Дитина лиш очі закрила і це все в нього на руках. В той час, як син зігнувся над ним, йому осколками спину посікло, такі шрами глибокі були. Коротше, Ілля його спас. Але потім все рівно. Каже, що його мамі сон приснився, де син мав нести щось важке, а вона хтіла помогти, але Іллюшка каже, що помагати не треба, бо йому Старий поможе. І буквально за пару днів вже Олежик мій загинув.

Поранений був два рази. Осколків навіть всіх не повитягував – каже, що все після війни, бо там його хлопці гинули. Він був снайпером. Ще зранку витягнув хлопця: там танк горів, двох хлопців викинуло з нього, а один хлопчина – Саша Камінський зі Скалата – залишився всередині. Олежик заскочив, витягнув його та передав медикам. В той же день син загинув.

Останній прихисток Олег Зубик знайшов на військовому кладовищі Пантеон Героїв Тернополя.

• Наш син ніколи не відрізнявся. Навіть нещодавно приїжджали побратими, чоловік з жінкою. Вона бойовий медик, а він головний сержант роти. То сержант старший, майже наших років. Але син постійно казав: «Мамо, ми всі однакові». Було так, що по 8-10 днів вони без води і без хліба були. То бутилочку води на всіх ділили, – ділиться спогадами мати Героя.

Нагадаємо,  у Тернополі облаштовують військове кладовище «Пантеон Героїв Тернополя», метою якого є гідне вшанування загиблих воїнів, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України  та віддання їм належних військових почестей.

 Це не просто кладовище, а урочисте місце вшанування, комплекс поховань. Пантеон витриманий в єдиному стилі, з алеями, з уніфікованим виглядом поховань. Це міжнародна традиція, адже через століття можна буде прийти і бачити, хто тут похований. Буде видно, що був гурт людей з певною ідеєю, за яку вони загинули. І навіть після того, як поховали захисників має бути видно, що ця ідея була спільна для всіх.

Надія Греса