Пантеон Героїв Тернополя. Болюче «народження» військового кладовища

У Тернополі облаштовують військове кладовище «Пантеон Героїв Тернополя», метою якого є гідне вшанування загиблих воїнів, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України  та віддання їм належних військових почестей.

«Впродовж півроку ми зустрічалися з родинами загиблих захисників та обговорювали, яким має бути Пантеон Героїв Тернополя. Це буде не просто кладовище, а урочисте місце вшанування, комплекс поховань, в тому числі з тими, які були здійсненні з 2014 року. При проектуванні ми врахували думки та  побажання щодо зовнішнього вигляду та окремих елементів пантеону, які надавали родичі загиблих. Він буде витриманий в єдиному стилі, з алеями, з однаковими пам’ятниками з одного матеріалу.   Пантеон Героїв – це наша історична пам’ять, без неї нації не буває. Хочемо бути – маємо пам’ятати і вшановувати», – розповів міський голова Тернополя Сергій Надал.

На цей проект міська рада виділила 14 млн. грн. 

Дарця Веретюк

Проєкт «Пантеон Героїв» розробили авторитетні у громаді архітектори. Зокрема до розробки проєкту була залучена відома тернопільська волонтерка, графічний дизайнер Дарця Веретюк.

«Ми вивчили досвід меморіалів західних країн. Консультувалися з нашими військовими, з капеланами, з священиками. Використавши всі ці напрацювання, було вирішено створювати «Пантеон Героїв» з уніфікованими могилами. Це загальносвітова практика військових цвинтарів», – пояснила Дарця Веретюк.

Кожна намогильна споруда складатиметься із пам’ятника, постаменту та намогильної плити. Пам’ятник буде у формі тамплієрівського хреста. На лицьовій поверхні пам’ятника карбується портрет загиблого виготовлений з фото-скла чорно-білих кольорів, дата його народження і смерті, прізвище, власне ім’я, по батькові, військове звання, а також за бажанням можуть карбуватися нагороди. Пам’ятники вирішили зробити з білого пісковику. За словами начальника КП  «Ритуальна служба»   Сергія Тлумацького, цей пісковик твердий, має гарний вигляд та довговічний. Також цей камінь майже не вбирає вологу. 

І вже 7 вересня почали встановлювати перші пам’ятники.  А 16 жовтня на кладовищі почалися творитися незрозумілі речі.

«Має місце жахливо неприємна і цілковито некоректна по всіх морально-етичних нормам, конфліктна ситуація. Одна із сімей загиблих (йдеться про родину загиблого захисника Віталія Стадника, – ред..) не підписала згоду на встановлення уніфікованого пам’ятника. До останнього я сподівалась і намагалась вирішити це дипломатією. Нещодавно  вони залили фундамент та встановили величезну тумбу-основу із блискучого темного граніту. Більше того, на минулих зборах сімей полеглих воїнів був присутній мер міста Серій Надал, який запевнив всіх присутніх, що у всіх захисників пам’ятники будуть однакові і ніхто возвеличуватись надгробком над іншими не буде, бо має бути порядок і рівність», – розповідає Дарця Веретюк.

Начальник  КП  «Ритуальна служба»   Сергій Тлумацький розповідає, що у вівторок зранку охоронцем було виявлено заїзд людей, які без дозволу розпочали будівельні роботи.

«Зараз відкрито кримінальне впровадження. Майстри попереджені про кримінальну відповідальність. Але вони не захотіли слухати – замовники сказали, що вони можуть робити все, що захочуть. Поліція припинила будівельні роботи, а далі все будемо вирішувати в правовому полі. Ми описуємо претензію, віддаємо родині. Мусять реагувати. Зараз ми все зробили, що від нас залежить», – говорить Сергій Тлумацький.

Чи буде демонтаж самовільно встановленої тумби, чиновник не береться казати.

«По ідеї повинен. Це що залито, виходить за рамки місця поховання. Кожна могила Героя має розмір 80 на 220 см., родина Стадників залила 132 на 230 см», – каже він.

19 жовтня на кладовищі зібралися сім’ї полеглих захисників, аби спробувати виправити неприємну ситуацію.

Дружина загиблого захисника Людмила

Дружина загиблого захисника Людмила, не розуміє,  як можна не мати поваги до інших загиблих та їхніх родин:

«Не за це загинули Воїни. Не за ці цінності, що має бути пам’ятник, чим більший, тим кращий. Шана знаходиться тут, в моєму серці. Це не про пам’ятник шана. Шана ось тут (показує рукою на серце, – ред.), вона тут залишається назавжди. Але це є військовий цвинтар і тут поховані загиблі воїни. Якщо буде стояти один пам’ятник червоний, інший зелений, а третій – сіро-буро-малиновий, то скажіть, будь ласка, хіба це нормально? Вони там, на фронті, не діляться по званню чи по віку. Вони діляться останнім кусочком хліба, останньою цигаркою, вони всім діляться (плаче, – ред.). Не має значення чи йому 18 років, чи йому 53 роки. Вони всі там діляться один з одним, а не возвеличують себе».

На Пантеоні Героїв поховані, як і Герої України так і військові різних рангів та звань, віку, різного військового статусу. Є і ті, що від 2014 року, які відразу з Майдану поїхали воювати.

«Віталій Дерех був одним з перших, які формували батальйон «Айдар». Він з 14 року воював, але в нього пам’ятник такий, як в інших. Не тим має людина вивищуватися. До цього моменту це була справа тільки сімей загиблих. Але вже така крайня межа і загострення ситуації і, на жаль, довелося винести все на публіку. Дуже прикро, соромно це обговорювати», – каже Дарця Веретюк.

Людмила Левків

Ліворуч могили Віталія Стадника захоронений син екс-мера Тернополя Богдана Левківа – Михайло. До могили Героя прийшла мама Людмила Іванівна.

«Ви знаєте, що через неї (йдеться про Марію Стадник – маму загиблого захисника Віталія, – ред..) затягуються всі роботи. Ще місяць тому, як могли залити. Подивіться скільки вона місця забрала. Ось могила мого сина. Як я маю підійти? Буду ходити по її граніту? Як тут квітку можна покласти? Ось тут ще буде плита стояти. Невже так можна? В мене слів не хватає. Я вже плакала-переплакала, перенервувалась. Я не можу сама проти неї. Як народ не встане, то так і залишиться. Мій чоловік, Богдан Левків (перебував на посаді мера м. Тернопіль у 2002 – 2006 роках, – прим. ред.) був чесною людиною і ніколи б собі не дозволив такого зробити. Ідіотизму та наглості, так сказати: зробити могилу для свого сина, але більшу за інші. Пенсіонерам нічого не можна. Я поховала свого сина 12 грудня 2022 року. Через два місяці буде рік», – зі сльозами розповідає жінка.

Праворуч могила Віталія Стадника, ліворуч – Михайла Левківа


За словами Дарці Веретюк через персоніфіковані могили за кілька років цей Пантеон Героїв буде сприйматись, як цивільний цвинтар:

«Власне, військові цвинтарі мають уніфіковані вигляди поховань. Це міжнародна традиція, адже через століття можна буде прийти і бачити, хто тут похований. Буде видно, що був гурт людей з певною ідеєю, за яку вони загинули. І навіть після того, як їх поховали має бути видно, що ця ідея була спільна для всіх».

Дарця Веретюк розповідає, що сім’ї Стадників пропонували різні варіанти вшанувати пам’ять сина. Назвати іменем сина вулицю чи сквер, дати їм можливість профінансувати кошти на будівництво головної стели, де будуть вказані їхні імена.

«Ні і ні, категоричне ні. Та зрештою, віддайте ці гроші на військо, купіть дронів, машину чи щось інше. Ні, їм це не цікаво. Їм цікаво зробити статую в повний зріст на цвинтарі, де навколо акуратні та строгі хрести. Ці суперечки тривали кілька місяців в чаті. Там така риторика неслась, яку не можу собі дозволити цитувати, бо це просто соромно. Це дістало всіх. Люди були доведені до такого стану, так було роз’ятрено душі, що вони написали їм прямо. І після цього вони перестали писати в групі», – розповідає дівчина.

На зустріч з родинами загиблих Сергій Тлумацький розповів, що родина Стадників перед похованням загиблого родича була повідомлена про дві альтернативи, де можна поховати Героя  – на новому кладовищі пропонували місця і для родини – двійне-трійне, де  робити можна буде все, що завгодно  та поховання на Пантеоні Героїв, де усі пам’ятники будуть однакові. Тобто, родина чітко усвідомлювала і знала, що пам’ятники у цьому місці будуть однакові, хоча на той час ще всі юридичні та правові аспекти не були вирішенні.

Марія Стадник – матір загиблого воїна Віталія –  на зустріч з родинами не прийшла. Каже, не запрошували. Жінка розповідає, що пам’ятник вирішили ставити ще від початку  і не тоді, коли запроектували Пантеон Героїв.

Хоча за словами Сергія Тлумацького про реконструкцію кладовища та Пантеон Героїв почали говорити ще влітку 2022 року. А Віталій Стадник загинув 1 жовтня 2022 року.

«Ми вирішили ставити пам’ятник ще від початку. Тоді було опитування. Опитували кожну родину, яке їхнє бачення щодо комплексу. Показували, що був проект з гранітними плитами та хрестами. Ми ходили дивитись, хоча на той момент вже вирішили ставити пам’ятник, бо по закону кожна родина має поставити за свої кошти пам’ятник. Є свідоцтво на місце поховання. Там є посилання на ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», де згадується, що кожен може встановлювати пам’ятник», – розповідає Марія Стадник.

Також жінка каже, що може в Тернополі і хотіли хорошу справу зробити, але це робиться по іншому. За її словами, зараз в Києві готується законопроект, згідно якого буде спеціально виділятись земельна ділянка під поховання військових, їй дається відповідний статус, затверджується вигляд надгробної плити і людину питають, чи вони хочуть, щоб їхній син був там похований.

«Якщо людина не згодна, то ховає там, де вважає за потрібне. У нас, в Тернополі, поховання відбулось в 2022 році. Від самого початку ми створили групу, почали опитування, як хто дивиться на цю тему. Говорили, що буде граніт, а потім виявилось, що буде пісковик і не має нічого вічного. Ну як немає нічого вічного? Почекайте, ми знаємо, що таке пісковик – це живий камінь, який втягує все в себе, він буде сиріти, мохом вкриватись. Ми такої пам’яті не хочемо для свого сина. Таке рішення нашої родини і ніхто не може нас переконати в цьому. Кажуть, що ми не поважаємо інших. Та як ми не поважаємо інших? Ми поважаємо всіх, хто там лежить, бо наш син був такий самий. А нас ніхто не може заставити. Перед тим, як вони хотіли це зробити, то мали взяти згоду кожної родини, підписати договір».

Також Марія Стадник не допустить ексгумації сина та його перепоховання на іншому цвинтарі і каже, що вони не одні такі, є ще люди, які не хочуть уніфікованих могил.

«Ми пішли на ризик перші, щоб забрати цей весь накал на себе. Тому це тільки початок».

 Марія Стадник переконує, що постамент вони зробили згідно документів і розмір такий ж, як був запланований.

«Це так візуально здається. Бо ми заливали фундамент узгоджено. Ми чекали поки не почнуть робити фундамент для тих, хто дали згоду на уніфіковані пам’ятники, в тому числі і на родину Левківих. Між могилами встановлено відстань шириною 35 см. Ми взяли рівно половину цієї ширини. Можливо це так візуально здається, що більше. Вимірювали одні працівники і другі. Ми тому й чекали, щоб разом робити. Нам обідно, тому що нашу позицію знали всі, нашої згоди немає, немає також згоди ще декількох родин. І тому, якщо всі хочуть показати, що це неповага, то це неправда. Ми поважаємо вибір цих людей, які погодились на хрести, але й просимо поважати наш вибір», – каже жінка.

Також Марія Стадник вважає, що місцева влада неправомірно використовує бюджетні кошти, які були виділенні на облаштування Пантеону.

«Хай би краще за ці кошти купили дрони і спасли життя не одній дитині. А то 80 тисяч гривень за кожну могилу. Та скільки дронів можна купити, а не дивитись як збільшується алея і скільки синів ховають. Не час витрачати бюджетні кошти. Ми хочемо поставити пам’ятник за свої кошти, а тих 80 тисяч нехай перерахують на армію», – каже жінка.

Міська рада в коментарі «Погляду» повідомила, що вони все робитимуть для того, щоб Пантеон Героїв був належним чином облаштований. Адже саме Тернопільська міська рада ініціювала і підтримує створення Пантеону Героїв, щоб усі могили були в одному стилі, який погоджено з родичами Героїв. Щодо цієї ситуації будуть вживатися можливі заходи.

Надія Греса