Позитивний енергетичний заряд вишиванок тернопільської майстрині Олександри Луканюк або Чому роботу треба виконувати  лише у доброму настрої

 Здавна українці вірили, що у вишивці зашифрований генетичний код народу. Окремі орнаменти мають у своїй символіці не лише сакральний зміст,  а й несуть позитивний заряд на енергетику людини. Недарма й до нині актуальний  вислів: « У вишивці душа народу! А вишита сорочка  відома і популярна в усьому світі. Про секрети успіху, та про творче натхнення спілкуватимусь із тернопільською майстринею вишиванок Олександрою Луканюк.

Олександро, ви цьогоріч дебютували у Вінниці на екологічному фестивалі «Дар», як дизайнер брендового одягу. Які залишились враження від поїздки?

Вперше я була учасницею на фестивалі  регіонального рівня. Дуже сподобалась організація. Цікаво і класно було те, що там  спиртного  не було взагалі, гостей пригощали лише овочами та фруктами, натуральними соками.

Вразило те, що з дизайнерів, окрім мене, вишиваного одягу більш ніхто не представляв. Та й на самому фестивалі, вишиванок я не бачила. Хвилювалась дуже сильно. Але показ для мене став знаковим,  вінничани та гості міста «вітали» мої роботи і сприйняли дуже тепло. Крім того,  для себе я зрозуміла багато речей.

Які техніки вишивок ви представляли на конкурсі?

Це були вишивки хрестиком, гладдю, та технікою рішельє. Останню поясню, бо ця техніка може бути незнайомою багатьом. Тканину береться тоненьку, легеньку, тому що згодом на ній вирізаю такі дірочки, які просвітлюються. Одяг з подібною технікою легкий та зручний, тому українці полюбляють його носити. До слова, ми звикли думати, що вишивка хрестиком – виключно українська манера. Але вона завезена у нашу країну  десь 150 чи 180  років тому. Прижилася і полюбилась нашим народом, тому й стала «своєю».

З чого черпаєте натхнення, як з’являються нові ідеї?

Буває по-різному. Моментами  вишивка до рук не йде, це коли важко, чи у мене  якісь неприємності,  або роздратування. У такі дні не вишиваю, адже потім цю вишиванку хтось одягне. Вірю, що енергетичний заряд має бути лише позитивний, щоб в такому одязі людина почувалась здоровою та бадьорою.

Конкретно щось одне виділити, що мене надихає, не можу. Стараюсь багато дізнаватись про моє вподобання з журналів  та книг, відкриваю для себе нові техніки майстерності.  Цікавлюся, що нового з’являється в інтернет-ресурсах, а ще шукаю інформацію про старовинну вишивку. До слова, я вражена, як  колись, у давнину, при відсутності технічної зручності, такої як тепер, навіть при тліючому каганчику, так  гарно і акуратно вишивали хрестик до хрестика. То чому сьогодні ми маємо відставати у цьому плані?

Ну і не даремно кажуть: все добре забуте старе, це є вже і свого роду, нове. Чи багато додаєте до виробу своїх  елементів?

Так, звичайно. Це виходить само собою. Навіть коли люди замовляють скопіювати  певну річ, все одно я додаю щось індивідуально-особливе. Що кому більше пасує. То мережечку додам, то якийсь елемент заберу. 

А взагалі можна створити тотожну вишиванку, щоб таки нічого не змінювати?

Звичайно, можна.  Все залежить від замовника і його побажань.

Чого б ви побажали читачам тернопільського «Погляду»?

Займатись улюбленою справою, не припиняти навіть через  перешкоди. Бо це така «віддушина» в житті. Буває так, що ходиш на роботу, тому що мусиш, а ввечері приходиш додому, – і, наприклад, берешся до вишивання, заспокоюєшся, і стресу, чи неприємностей, як не було. Тому що тобі це подобається. Вже помічала, що тернополянки  починають закуповувати нитки для вишивок ближче осені. Отож, вишивка – це, певним чином, психологічна розвантажувальна терапія.

Нам треба вміти мріяти, по-дитячому, і щиро. Задумане обов’язково здійсниться, якщо у це вірити, нещодавно сама переконалась.

Наталія Назар, член НСЖУ.

P.S. До слова, переглянути і купити роботи Олександри Луканюк можна у “Палітрі тепла” за адресою вул. Й. Сліпого, 7, ТЦ “Атріум”.