Як окупаційна влада на Тернопільщині проводила атеїстичну роботу

В період свого панування радянський комуністичний тотолітарний окупаційний режим демонтував політичні, соціально-економічні, культурні та духовні інфраструктури, які наша патріотично настроєна Вишнівеччина спромоглася розвинути і зберегти в час польського режиму 1922-1939 років. На Вишнівеччині більшовицька влада приділила велику увагу у 1940 році антирелігійній пропоганді. Тоді у нас Хрестиянська мораль виступала як панівна світоглядна система і тому була неприйнятна для керівництва Вишнівецького райкому партії. 27 серпня 1940 року на черговому засіданні райкому партії було розглянуто питання щодо проведення у місцевих навчальних закладах, а саме у школах Вишнівецького району антирелігійної пропоганди. Виступаючи, перший секретар райкому партії сказав: “на кожному уроці, на перервах, при кожній розмові з учнем чи його батками, вчитель повинен доносити до них у своїй розмові злочинну діяльність священослужителів цієї місцевості де вони проживають та про те яку шкоду приносить дітям перебування в церкві. Вже в цей час  за кожним священослужителем був закріплений агент РВ НКДБ, який слідкував за діяльністю місцевих активістів православної віри та постійно ходив до місцевої церкви.  Часто було так, що агентами були і ті, що входили в Церковну десятку, або навіть і були прислужниками в церкві. Комуністична влада з великою ненавістю ставилася до місцевих релігійних обрядів. І всіма силами намагалася зірвати любі заходи, які організовувала місцева церква. У вересні 1940 року була вказівка  Вишнівецького райкому партії заборонити Хрестну Ходу. Заборонялося виходити в поля, чи навіть до місцевої каплички. Можна було тільки ходити кругом місцевої церкви. Це було сказано в усній формі кожному священику. Також їм заборонялося супроводжувати покійників на кладовище. А у листопаді вже у Вишнівці відбувся перший погорон, коли покійника супроводжували з червоним прапором., Тоді вже почали місцеві комуністи ховати своїх батьків. На великі церковні свята до Вознесенської і до Троїцької церков у Вишнівці почали приходити переодягнені енкаведисти та члени комуністичної партії.  Вони спостерігали за поведінкою місцевих людей, особливо за молоддю, яка в період польської окупації була в ОУН. Адже  після закіняення служби у церкві, молодь часто коло Храму проводила різні обговорення, а окупаційна влада дуже боялася чи часом там не плануються якісь антирадянські заходи. Вже тоді місцеві люди Вишнівця шуткували і казали: “Більше трьох не можна збиратися, а то заарештують”.

В кінці серпня 1940 року Вишнівецький райком партії зібрав всіх керівників шкіл району, а це 32 школи та провів нараду перед початком навчального року. Основне питання  було про активну атеїстичну роботу. Учні повинні забути дорогу до церкви. Але що дуже цікаво, що це питання не ставилося до  єврейського населення у Вишнівці. Дорогу до церкви повинні забути тільки українські діти Вишнівецького району. А цей час, майже при кожній церкві був дитячий хор, В церквах були діти прислужники коло священника. А це комуністична влада почала категорично забороняти.  Вони відповідальність тоді положили на місцеву владу та на керівництво шкіл району. Але діти і дальше ще ходили в церкву і дальше були прислужниками та співали в церковних хорах, брали участь у колядках та вертепах. Були випадки коли комуністи з району приходили до церкви у селі, а місцеві люди їх пісдя розмови вигонили. Це було у січні 1941 року в селі Заруддя, в Решнівці, в Лозах та у Маневі.

Спогади очевидців цих подій.

Обаль Андрій Петрович 1919 року народження, село Мухавець.

“Допитували енкаведисти мене 3 січня 1941 року спочатку у Вишнівці, а потім у Кременці у цій страшній тюрмі. Я вже не памятаю чи то на пятому чи на шостому допиті почали питати з якими я хлопцями стояв на третій день Зелених свят коло Троїцької церкви що у нашому селі. Я цього не памятаю, але після служби ми постійно затримувалися, коли була гарна погода і між собою про все говорили. Це так завжди було не тільки у нас а по всіх церквах . Але ми добре знали що вже тоді кругом нас молодих хлопців вже були запроданці, які голосно викрикували проти совітів а самі слідкували хто що сказав. Адже вже в нас на Мухавці були продажні люди. Вони були, є і будуть. Я тоді слідчому відповів що не памятаю і за те добре получив    в щоку.”

Філик Степан Григорович 1921 року народження, село Мухавець, псевдо “Корінь”.

“ Я дуже добре памятаю як ми Мухавевецькі хлопці, запалили на Пасхальну ніч 1940 року коло річки Горинь велике вогнище. Таке вогнище палили і при польській владі, але вони не забороняли. А комуністи відразу підняли крик. Прибуло декілька військових та почали до нас кричати, чого ми серед ночі палимо вогонь. А тут прозвучали церковні дзвони і люди почали холити кругом Троїцької церкви. Тоді вони все зрозуміли і пішли. Ще я памятаю як на празник у 1941 році комуністи крутилися коло церкви і і дивилися хто є на дворі. Чому їх це так цікавило я так і не міг зрозуміти. У нас свято а в них робочий день.”

Островський Ніканор Юрійович 1918 року народження, село Мухавець, псевдо “Вітер”.

“Я з своїм рідним братом Аркалієм пішли до церкви і після закінчення служби вийшли і як завжди деякий час з хлопцями постояли коло високого ясена. Нас завжди збиралося до десяти і так декілька груп з різниз вулиць, Одні часто переходили від однієї компанії до другої. Адже всі знали один одного. Але через короткий час Слюсарчук Андрій  тихо шепнув що нас підслуховує  Волинський. Ми всі відразу обернулися до нього і запитали чого він не підійшов до нас а стоїть за деревом. Він до церкви не ходив бо був комуністом ще за польської влади. А доносити вмів добре і на кожного. Він відповів що нас не підслуховував а хотів з нами поговорити, щоб ми молоді не ходили до церкви а поступали в комсомол”.

Ось так окупаційна комуністична влода вже на перший рік свого загарбницького перебування у Вишнівці проводила атеїстичну роботу.

ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

Comments are closed.