Дмитро Підручний: Іноді важко було не те що мішень – навіть установку вицілити

Стояти та вичікувати? Я не прихильник цього, тому що ти не можеш бути впевнений в тому, що через 10-20 секунд вітер перестане. Якщо маєш можливість вистрілити і відчуваєщ, що можеш попасти – треба пробувати. так, не закрилося дві мішені – буває. В Бьо їх взагалі п’ять не закрилося, але треба було ризикувати. Так само я ризикував в переслідуванні – і тоді вгадав.

До своєї стрільби я намагаюсь не акцентувати увагу на тому, як відстріляли суперники. Це зайві думки, які заважають сконцентруватись. Тому про промахи Бьо та Гаранічева дізнався лише тоді, коли побачив їх установки на виході з рубежу, а потім їх самих – разом зі мною на штрафних колах. Я розумів, що навіть з двома промахами буду з доволі непоганим результатом.

Сьогодні дуже важка траса. Випало багато снігу, плюс вітер – часто гальмував. Напевне, це була одна з найважчих гонок в сезоні. Допомогло те, що лижі їхали дуже добре: в підйом я відставав, але на спусках наздоганяв тих, хто був переді мною.

Але ще додати, навіть якщо б це була боротьба за медаль, я навряд чи зміг би. Я за будь-яке місце завжди готовий боротись на максимумі. Сьогодні на останньому колі мене обійшли троє суперників, і я зміг зачепитись лише за Бьо, поборотись з ним на фінішній прямій. Але в цілому було важко.

Щодо пропуску естафети – я був готовий вийти на гонку. Але тренер переконав мене, сказавши, що краще бути десятим в мас-старті, ніж десятим в естафеті. Тому я погодився з цим рішенням, хоча, можливо, воно й не всім сподобалось. Але я навряд чи вчора міг би кардинально поміняти результат команди.

Костянтин Клименко, з Остерсунду