Науковець УКУ випадково виявив плагіат своєї дисертації в Юрія Щербяка та Олександри Патряк з тернопільського університету

Анатолій Бабинський, доктор філософії, викладач Українського католицького університету, був немало здивований, коли шукаючи в процесі праці над книгою за матеріалами своєї дисертації “Патріархальний рух в середовищі українських греко-католиків у діаспорі (1964–1989 рр.)” нову літературу на цю тематику, що з’явилась після її, дисертації, захисту в 2020 році, натрапив у науковій статті 2022 року професора Західноукраїнського національного університету в Тернополі Юрія Щербяка та доцентки того ж університету Олександри Патряк (Ідея патріархату української греко-католицької церкви в екуменічній програмі Йосифа Сліпого: витоки та перспективи // Гуманітарні студії: історія та педагогіка, 4, с. 41–59.) на безапеляційне твердження, що ця тема “в українській гуманістиці досліджена недостатньо”. Скрушно вважаючи, що автори не читали його дисертацію, він взявся уважно читати статтю, щоб знайти в ній елементи достатності розкриття тематики, – і був вражений, коли побачив, що такими елементами є, виявляється, фрагменти його дисертації, які автори подають за свій власний науковий доробок, проявляючи натомість в інших фрагментах дивовижну некомпетентність. Можна би було їй не дивуватися, виходячи з того, що тематика статті далека від теми дисертації (з економічних наук) Олександри Патряк (“Облік і контроль корпоративних прав телекомунікаційних підприємств”), але ж докторська дисертація (з педагогічних наук) Юрія Щербяка все ж має відношення до історії УГКЦ (“Освітня доктрина Української Греко-Католицької Церкви та її впровадження в Україні (середина ХІХ–ХХ ст.)”) – хіба би професор їх (статтю та/чи дисертацію) не читав. Про це йдеться на сайті  zbruc.eu.

Під цим сильним враженням Анатолій Бабинський взявся рахувати відсоток плагіату – і виявив, що з 4182 слів статті 1267 були скопійовані з тексту його дисертації. Скільки було вкрадено з інших джерел, він уже не рахував, хоча програма з виявлення плагіату знайшла в тексті статті “запозичення” також і з статей інших авторів, як і самоплагіат, який би також вартувало дослідити на предмет плагіату.

Хоча є у статті, мабуть, і оригінальні кавалки, які більше подібні на кавали в галицькому значенні цього слова. От, наприклад, важко уявити, що хтось ще б потрафив написати таку фразу: “…недотримання прав і свобод, що відбувалися у 1920 році, відбувалося у 2000 році. громадян існувала [Гіль, 1975]” – тут вже йдеться не про семантику чи стилістику, а про те, що автор в 1975 році писав, що було (не буде) в 2000 році.

Поки Анатолій Бабинський готує матеріали до суду за крадіжку інтелектуальної власності, пропонуємо зацікавленим ознайомитися з його блогом на РІСУ, де він викладає пікантні подробиці цього виявленого випадку плагіату – а скільки їх ще в розміщеному “в міжнародних каталогах та наукометричних базах: GoogleScholar, Index Copernicus, НБУВ” scientific journal “Гуманітарні студії: історія та педагогіка”, можна здогадуватися. Найгірше, що такі “студії” кидають тінь на всю українську науку.

На фото вгорі Юрій Адамович Щербяк та Олександра Тарасівна Патряк