Борис Гора все знає про найглибші й найдовші гроти Тернопілля
Вперше під землю він опустився ще в школі. Відтоді печери змінили його життя. Там і весілля відгуляв. Про найглибші й найдовші гроти Тернопілля все знає Борис Гора. Про спелеолога з покликання, який полишив місто, аби ліпше спізнати підземну Україну – дивіться далі.
Борис Гора знається з печерами понад 30 років. На його карбі – десятки кілометрів новорозвіданих ходів. А в дитинстві все ледь не скінчилося кепсько. У восьмому класі він заблукав у незнайомій печері.
Борис Гора, спелеолог:
У мене пропало світло основне, електричне. Але я мав сірники і намагався від комбінезона відривати якісь латки, якісь кишені. Трошки палити. Таким чином я вийшов, дуже сильно побився, потовкся.
Тепер на Тернопіллі його мають за найкращого провідника в природних підземеллях. До нього завжди звертаються, як хтось заблукає. А туристам він у печері екскурсію провадить.
Ганна Іванова, киянка:
Тут класно. Тут просто добре, спокій, тиша і оксамит підземель… Це просто не передати словами.
Олександр Перепльов, черкащанин:
Хочу дізнатися, яка вона, Україна з-під землі. Хочу подивитися на неї зсередини.
Оселився Борис неподалік печери «Млинки» чотири роки тому. Раніше жив і працював у Тернополі. Тепер, каже, настав час пожити для себе й родини. Діти підтримують батькове захоплення гротами.
Аліна Гора, дочка:
Я колись приїхала із температурою 39,7, вирішила батькам не казати. Хотіла перевірити, чи то правда, що можна вилікуватись, якщо походити по печері. Я походила три години по печері з якоюсь групою, вернулась назад – і була температура 36,6.
Сам господар каже: печери заспокоюють і вчать долати труднощі. Тому й опускається під землю чи не щодня.
Борис Гора, спелеолог:
Живучи тут, на місці, то я навіть не можу за тиждень, за місяць порахувати, скільки я тут був. Тому, що дуже багато разів. Буває, за вихідні там 5, 6 разів.
В оселі й на подвір’ї Бориса майже все зроблено руками самого господаря. Телевізора та Інтернету немає. Тож живе в гармонії з природою.
Коментарі вимкнені.