Чому Оксана Білозір співає українською

Нещодавно у Тернополі відбувся концерт неперевершеної, завжди прекрасної та щирої Оксани Білозір. Пані Оксана погодилася на ексклюзивне інтерв’ю для інтернет-порталу «Погляд». Розмовляли про все: про політику, про творчість і про нев’янучу красу улюбленої співачки мільйонів українців.

 

 Чому така лірична особистість, як ви,  пішла у політику?

Мистецтво – це теж свого роду політика. Коли ти вкладаєш у творчість свою душу, йдеш до людей з відкритим серцем, то тим самим ти передаєш їм свої думки, сподівання, переживаєш спільно з ними. Причому, все це відбувається на найвищому духовному рівні, адже музика, пісня проникає в глиб душі людини, надихає її на певні дії, викликає смуток чи радість. Недарма кажуть: «пісня запала в душу», або «тривожить душу».

Сьогодні мало хто задумується, яке значення пісні для психології людини, соціуму. Ми живемо в часи стрімкого розвитку високих технологій, постійно знаходимось під інформаційним пресом – різноманітних телевізійних шоу, соціальних мереж. Цього всього стільки, як якогось сміття, що постійно навалюється. Та я переконана, що людство, яке пройшло кілька епох, через певний період, від інформаційної епохи перейде до духовної, коли буде цінуватись справжній талант, автентичність, те, що возвеличує людину, як найвище творіння Боже.

Тому, несучи до людей свою пісню, я вже працювала як політик. А даючи концерти, спілкуючись з людьми, в якийсь момент зрозуміла, що маю відпрацювати той величезний аванс, який вони мені надали, відпрацювати їхню любов, повагу. Певний час, своїми піснями, своїм словом, я підтримувала на виборах окремих політиків, цінності яких поділяла. А вже набравшись політичного досвіду та здобувши професійну освіту в Дипломатичній академії при МЗС України (яка дала можливість зрозуміти як працює державний механізм), вже і сама пішла у велику політику.

 

Що обрали б, якби довелось вирішувати чим займатися надалі: творчість і музику чи політику і допомогу людям за допомогою тих важелів, які маєте в руках?

По-перше, ніколи нічого не планую, бо є такий анекдот: «Хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани”.

Завжди жила з тим, що життя відкривало мені якісь можливості, а я вже мала зробити правильний вибір – або ці можливості використовувати або ж вони проходили мимо. Так само було і з політикою: я не ставила за мету будь-що стати політиком, але мені відкрилися такі можливості, і я їх використала.

Ну, і по-друге, свою мистецьку роботу ніколи не зупиняла, бо це моя місія, це – основне, що я роблю в своєму житті. Тому що музика, яка йде від серця до серця, нас лікує, захищає, наповнює радісним почуттям причетності до своєї великої української культури. І моє завдання на цій землі – своїм невеличким внеском примножувати цю культуру. Якщо життя і Господь Бог відкриють мені інші можливості, я так само буду робити вибір, як бути далі, але важливо не пройти мимо своєї долі.

 

Яких виконавців вважаєте достойними в сучасному шоу-бізнесі? Чиї концерти відвідуєте, з ким товаришуєте?

Підтримую зв’язки з усіма співаками, композиторами, поетами, з якими я розпочинала свій творчий шлях. Ми є друзями, товаришуємо сім’ями, допомагаємо один одному, коли це буває необхідно. Часто ходжу на їх творчі вечори, а інколи і сама беру у них участь. Що стосується виконавців нової хвилі, то я аплодую кожному співакові, кожному композитору та поету, який творить українське: творить українською мовою, українську пісню. Кожному, хто своїм талантом наповнює духовну скарбничку нашого народу, щоб передати її майбутнім поколінням.

 

Як ставитеся до виконання російськомовних композицій українськими виконавцями?

Вони мають право це робити, але я по собі знаю, що якщо я думаю, мрію і живу українською, то я є щирою, бо це моє, рідне, воно йде від душі. Коли ж ти хочеш висловити свої почуття, емоції через пісню іншою мовою, не рідною, що не є природно для тебе, то як би ти не намагався вивчити мову, все одно не зможеш максимально розкритися, ввійти у резонанс.

Хоча, звичайно я теж співала окремі пісні англійською мовою, польською, коли вирушала на гастролі в ту чи іншу країну. Співала російською, коли їздила в Росію. Це нормально, коли ти намагаєшся знайти контакт із залом, але основою твоєї творчості, джерелом тамування твоєї духовної спраги, має бути та культура, та мова, яка дала тобі творчі крила.

 

Як гадаєте, в чому феномен пісні «Горобина-ніч», яка свого часу щогодини крутилася на кожній тернопільській радіохвилі. Не тому, що музичні редактори неуважні, а тому, що люди замовляли в рамках вітальних програм надзвичайно часто, навіть по декілька разів на годину. Тому  довелося ставити умову, що пісня лунатиме не більше одного разу на музичну годину.

Я можу тільки радіти цьому. Радіти за поетесу Лілію Золотоношу, за композитора Олександра Макаревича, які творили цю пісню. Напевне, ми зачепили якусь глибинну струну в українській душі, якої не вистачало для краси життя і повноти життя. І слава Богу, побільше б таких пісень.

А виділити якусь пісню не можу, бо люблю кожну, з кожною піснею пов’язана окрема історія. До неї були долучені мої друзі, поети і композитори, яких я шаную, тому виділяти одну чи дві важко.

 

Як вдається тримати себе в такій відмінній формі? Маєте якісь особисті рецепти краси? І де купуєте такий жіночний і елегантний одяг?

Одяг купую такий, який мені пасує. Намагаюся одягатися так, щоб почуватися впевненою у собі, щоб одяг не викликав дискомфорту, бо це важливо у моїй повсякденній діяльності.

Але головне – я дуже люблю цю землю, люблю життя, природу навколо себе. Ніколи не перестаю дивуватися, коли падає листочок з дерева – як він там виріс, як він прикрашав це дерево, а от зараз летить і впаде. А за якийсь час на його місці буде новий листочок. Коли ти помічаєш такі, здавалося б дрібнички, навколо себе, то по-іншому починаєш відносишся до свого життя, до тих людей, які тебе оточують, адже усвідомлюєш, що ти на цій землі, як той листочок на дереві. Такі речі мене кожного разу дивують, хоча звичайно я не дитина і казочки мені на ніч ніхто не читає.

 

Нещодавно ви відвідали Тернопіль з концертом. Що подобається чи не подобається в нашому місті? Можливо, є якісь спогади про Тернопіль чи тернополян? І що побажаєте нашим читачам?

Я дуже люблю Тернопіль, бо з ним у мене пов’язано багато приємних спогадів. Також частина моєї родини по татові проживає в Тернопільській області, і в моєму селі звідки є тато, до цього часу збереглися могилки із нашим прізвищем, датовані ще 18-м сторіччям. Тому, я усвідомлюю, розумію що мій генетичний корінь є рощений і на Тернопільщині, яка сама по собі унікальна на території України, адже має надзвичайно цікаві сакральні місця, пам’ятки.

Також маю багато спогадів просто дивовижних щодо моєї концертної діяльності. А останній концерт у Тернополі, що відбувся на Водохреща, просто вразив мене. Було таке духовне єднання із глядачами, що я і зал були як струна, яка максимально натягнулась, а тоді різко зазвучала і цей звук довго не стихав.

Тож хочу побажати тернополянам не переставати зворушувати і зворушуватися, не переставати дивуватися. Бажаю усім щастя і залишатися Божими дітьми!

Фото Олександр Мордерер

Оля Терещук