Який депутат після п’яти років роботи добре знає проблеми більшості будинків округу

Іван Сороколіт: «Кожен діючий депутат не має боятися повторного балотування»

Частина депутатів від ВО «Свобода» заявила, що більше не бачить себе в цій ролі – представника та захисника інтересів своїх виборців – мешканців міста. Кандидат у депутати міської ради  Іван Сороколіт – іншої думки.  Його округ №37. Отже, навіщо, коли  одні  йдуть, інші не йдуть в депутати?

– З двох причин. Частина, можливо, відчули, що це не їхнє. Частина, напевне, очікує не дуже добрих результатів. Тобто, оцінки їх роботи. Той, хто балотується вперше, щось пропонує, щось обіцяє. А ті, які вже діючі депутати, в першу чергу, звітують за роботу, а вже в доповнення розповідають свої пропозиції про подальші плани.

– Ви розумієте цю відповідальність. Можете дивитися своїм виборцям в очі і тому знову балотуєтеся?

– Тут вже виходить діалог з виборцем. Діючий депутат, коли балотується знову, має дискусію з виборцями – чи вони хочуть цього депутата. Вони його вже мали змогу пізнати, зрозуміти… і тепер приймають рішення: продовжувати спільну роботу чи все-таки щось міняти й підбирати собі іншого, ефективнішого представника. Тому, вважаю, слабка позиція діючого депутата – уникати і боятися цієї оцінки. Якою б вона не була.

– Округ 37. Це вулиці Бродівська, Лукіяновича, частково Галицька,  Енергетична, Зацерковна, частково Збаразька, Лозовецька, Поліська і проспект Злуки 2. Чому цей?

– Я діючий депутат по старому 13 виборчому округу. В нього входять всі перелічені будинки, окрім кількох будинків Галицької (№33, №35, №37, №39), які раніше не входили в новий округ №37. Але 13 округ специфічний тим, що він найбільший за площею.  Охоплює ділянку, яку буде легко уявити тернополянам – від села Білої по Бродівській, до «Старого Млина», вул. Збаразька, Енергетична, до газової заправки і вулиця Текстильна аж до «Подолян». Включно з промисловим мікрорайоном, зі всіма гуртожитками. Після зміни виборчого закону в Тернополі утворилося 42 округи. Раніше було 30. Відповідно, вони дещо зменшилися.

– Які основні проблеми є на вашому окрузі?

– Медицина, освіта, транспорт – це загальноміські питання, якими кожен депутат має займатися і які притаманні, звичайно, і округу де я балотуюсь. У новій каденції вже не буде так званих депутатів-списочників, які не були прив’язані до жодної з вулиць, а займалися виключно містом в цілому. Тепер всі депутати будуть прив’язані географічно і їм прийдеться займатись як містом вцілому, так і своїми округами зокрема. Тому відповідальність зростає. У новому окрузі №37 як і в старому №13 важливим є транспортне сполучення, адже до гуртожитку колишнього комбайнового заводу досить далеко. Транспортне питання виборці постійно порушують, хоча на даний момент вже вдалось організувати окремий соціальний маршрут. Мрія, яку намагатимемось втілити в життя – тролейбусний маршрут по вулиці Бродівській!

Але є конкретні проблеми по кожному будинку. Кожен будинок – це свій маленький світ, своя міні-спільнота. Після п’яти років роботи вже майже кожен будинок добре уявляю. Знаю що зроблено, що ще треба зробити, що більш проблемне та пріоритетне. Якщо брати мікрорайон гуртожитків комбайнового, то важливо завершити ремонт міжквартальних проїздів. Відома проблема часткового протікання покрівель, бажання мешканців щодо якісної роботи нової амбулаторій сімейного лікаря. Зараз починається покімнатна приватизація колишніх міліцейських гуртожитків, а наступним етапом буде їх впорядкування. Вулиця Галицька, 39 – прибудинковий проїзд, Галицька, 35, 37 і 39 – проблема підтоплення дощовими водами, просп.Злуки, 2 – завершення ремонту прибудинкової території. Своє проблеми мають і вул. Збаразька, 10, 12, 14, 31, Лозовецька, 1, 3, 20, малі будинки вулиці Бродівської, вулиця Енергетична. І так можна по кожному будинку перераховувати. Немає жодного будинку, де можна сказати, що все добре і проблем немає. Там, де активна громада, справа рухається.

– Як ви комунікуєте з виборцями?

– У 2010 році у листопаді я відкрив дві приймальні: на вулиці Лук’яновича, 1 в гуртожитку, де приймаю щосереди з 17 до 19 години. А по п’ятницях –  за адресою просп.Злуки, 3 – також з 17 до 19 години. У всіх на слуху короткий телефонний номер 1580 – довідка міської ради. І якщо людина не знає, хто в них депутат, це легко дізнатися. Особисто я дав дозвіл на оприлюднення мобільного телефону і він опублікований на сайті міської ради. Також на сайті вказаний перелік будинків, які входять в округ. Недостатньо активні ті люди, які не знають, хто в них депутат. Навіть, якщо він не працює, то виборці, на мою думку, мають знати – хто саме не працює з депутатів.

– З якими питаннями можна до вас звертатися?

– Специфіка представницької влади у тому, що депутат –  представник громади. Тому не заборонено звертатися з будь-якого питання. Там де компетенція депутата місцевої ради – він має важелі надати допомогу, консультацію, розяснення.

– Земельно-правові відносини. Найбільші нарікання на цю каденцію у цій галузі. Чому так сталося?

– Земельні питання – це дуже широке поняття. Увага до цього у всіх містах і селах з тієї причини, що земля – це вичерпний ресурс. І з кожним роком кількість питань, можливо, і  дещо конфліктних буде зростати. Інколи і всередині однієї сім’ї бувають земельні конфлікти.  То що говорити про місто в цілому. Але основні зауваження, які звучали і звучать – сесія триває і є дуже багато земельних питань. Я б сказав, що це навіть добре. Тому що кожне питання виокремлене в окремий пункт. Чи це продовження оренди під якимсь маленьким кіоском, чи оформлення земельної ділянки під  старою хатинкою. Тому, що якщо задатись метою зменшити кількість питань, то можна було б оформити проект рішення щодо відведення земельних ділянок. А всередині цього питання ще 30 підпунктів. І тоді по кількості питань буде мало і виглядатиме, що їх менше. А так ми маємо ситуацію, що можливо потенційно конфліктне питання є помітним. Громада має можливість заперечити,  при потребі, пікет влаштувати. Міська рада не приховує це питання. А найкращий захист земельної ділянки, якщо говорити про якісь захоплення, несправедливі відведення – це те, щоб люди, які проживають в багатоквартирних будинках все-таки доклали зусиль за допомогою депутата і оформили ділянку за цим будинком.

– У нас триває реформа децентралізації. Ви вже знаєте, як вам буде працюватися в умовах децентралізації?

– Децентралізація – широке і комплексне питання. Я б сказав, що це швидше процес, а не результат. Навіть в Польщі вона ще не завершилася. Цей процес буде тривати довго. Його швидкість і зміст повинні бути гармонізовані з готовністю суспільства до децентралізації. Тому що це не лише передача повноважень. Це і передача відповідальності! Коли дають владу, то не кожен вміє нею правильно скористатися. В слаборозвинутих суспільствах переважає централізація, бо не вистачає якісного менеджменту для реалізації цих повноважень. Якщо велику владу отримають популісти, то суспільство чекають великі розчарування.

– Які мінуси децентралізації?

– Не можна поставити знак дорівнює між великою владою і одразу великими фінансами. Мінусом можна вважати те, що відповідальність за витрачання коштів лягає на конкретних депутатів. Тепер місцеві депутати вправі приймати рішення – чи ремонтувати прибудинкову територію чи фінансувати дитячі гуртки. Грошей не все не вистачить. А як зробити правильний вибір? Що важливіше? Важко. Хтось завжди залишиться невдоволеним. А відповідальність вже, в першу чергу, на місцевій раді, а не столичній. Чи, наприклад, регулювання розміру податку на нерухомість. Не Київ вирішує. Депутати місцевої ради будуть встановлювати податок. Але більш конфліктна адміністративно-територіальна реформа. Є нерозуміння, непоінформованість та навіть, я б сказав, помилкова пасивність громади.  Громада має права та повноваження приймати рішення щодо адміністративної реформи. Але якщо громада, вибачте, не має часу заявити свою позицію чітку, то замість неї озвучують позицію політики без погодження з нею. Якщо громада активна і заявляє свою позицію, то буде так, як вона скаже.

– Чого найбільше потребують місцеві громади в умовах децентралізації?

– В процесі децентралізації через посередництво депутата громада має шанс мати ще більший вплив. Але проблема всієї країни – ще недостатній рівень самоорганізації населення. Організувати людей – це не самоорганізація. Бо якщо організація йде зверху, то це все-таки – фікція.

Зі свіжих проблем, які торкаються усіх в ці дні – це ріст вартості енергоносіїв. За опалення доведеться платити більше. Але якщо громада самоорганізована, то вже для цього була змога скористатись пільговими програмами: міська рада пропонувала і буде пропонувати програми реконструкції будинків, а саме – тепло-модернізації або встановлення індивідуальних теплових пунктів. На умовах співфінансування: 70 відсотків забезпечує державний бюджет, а люди – 30 відсотків. За підрахунками за 2-3 роки вкладені кошти людям окупляться. Окрім того, на ті 30 відсотків є програми кредитування.

– Що б ви порадили нині виборцям? Як їм визначитися?

– Цього року вперше ми обираємо місцеву владу за законом, який обирає депутатів за принципом відкритих списків. Не партії формують список депутатів. Список буде сформований за результатами голосування. Той кандидат з кожної з партій, який набере більше у відсотках, буде вище в цьому списку. Тому виборець по суті замість партії приймає рішення про порядковість кандидатів у списку. Рекомендую не звертати уваги на кандидатів від партій-одноденок, але по кожному потенційному вашому депутату цікавитися, що це за людина, дослідити її біографію. Можливо, поцікавитися у виборців, які вже стикалися з цим політиком. Не полінуватися піти на зустріч, якщо її організовує той чи інший кандидат, поставити йому запитання. Проекспериментувати чи з ним взагалі можна поспілкуватися. Якщо вже зараз кандидат недосяжний для виборця, то він буде ще більш недосяжним після виборів. Виборцю важливо розуміти, що вибори це і його відповідальність. Обрати найкращі обіцянки – легко. Складніше обрати реалістичні й нефальшиві.

Розмовляла Наталка Колтун, радіо «Рокс»