Обличчя Бережан: Тетяна Мурмило шукає пригод “на свою дупу”

«Погляд» вирішив розповідати не лише про тернополян, але й про мешканців усієї області. Тому пропонуємо Вам познайомитись з обличчям Бережан – Тетяною Мурмило.

Можете називати мене Тетянкою.Народилась і проживаю в Бережанах.Я досить амбіційна людина,в якої завжди не вистачає часу на всі задумані проекти,але є дупа ,котра негайно і конче потребує пригод.
Також я студентка БАТІ, навчаюсь на економічному факультеті, та душа моя лежить не до того. Я творча людина, тому й хотілося б майбутню професію пов’язати з улюбленою справою, а це – театральне мистецтво. Отримую надзвичайну насолоду виступаючи на сцені, а особливо коли це виступи з КВНу. Ця гра подарувала мені багато нових друзів, щирі посмішки залу та цілу торбу позитивних емоцій!
Ще скажу, що вже немало років займаюсь в драм-студії “Натхнення”, де навчилась дуже багато корисних речей для подальшого мого самоствердження. Люблю співати та грати на гітарі, також змалечку помітила схильність до малювання, яку стараюсь підтримувати, бо викладати свої емоції на папір за допомогою штрихів-це круто! Про вище сказані мої хобі знає не одна людина, а є ще й такі, які відомі лише мені одній.
Обожнюю фестивалі, подорожі і божевільні витівки, а ще більше люблю різних дивакуватих, особливих, творчих людей, і дякую Богу, що вони мені таки трапляються!
А от що до моїх мрій, то скажу, що думки про нещасних, вуличних тварин мене не покидають, тому, якби була можливість, я б зайнялась створенням певної організації спрямованої на їхній догляд, та по можливості віддавала їх в хороші руки. А також з тваринами пов’язана й моя друга мрія. Я завжди хотіла завести собаку породи сибірська Хаскі і виховати її як вірного і люблячого друга. А що ж до дивакуватих мрій, то я хочу багато їсти і не товстіти! Ніхто ж не забороняв мріяти!:)
До речі, якщо згадати про мої страхи, о вони можуть здатись вам дещо кумедними, тому що страшенно боюсь уколів, а також з острахом перебігаю дорогу, роздивляючись чи не їде машина, яка часом могла б мене збити навіть на пішоходному переході.
Але на щастя, ніякі клаустрофобії і хвороби з дивними і важкими назвами, мене не переслідують.

Варто згадати про моє містечко, і я хочу зазначити, що люди в нас діляться на два типи: ті ,що стараються щось зробити ,і ті, які їх обговорюють.Але це не дивно, бо таке характерно маленькому місту. Також більша половина не хоче пробувати себе у різних сферах діяльності лиш через те, що боїться негативних оцінок. Але я вважаю, що шукаючи щось нове, у собі можна відкрити багато неочікуваних талантів і почуватись розкуто, а завдяки цьому ми почнемо краще розуміти один одного!
Та й взагалі,  Бережани це місто спокою і чогось рідного. Окрім того, що вони відомі багатьма історичними пам”ятками, за останні роки, завдяки людям “які стараюстья щось зробити” воно почало процвітати ще більше! Тому я люблю Бережани!І пишаюсь ними! І ви любіть! Бо іншого такого міста не знайдете!!!