Ґаздують тернополяни: замість кованої огорожі – живопліт

Щоб захистити свій будинок від вітру і пилу та заховати від допитливих поглядів, не варто витрачати гроші на дорогі ковані огорожі. Сергій Полівчак із Теребовлі радить замінити їх на живопліт. Такий паркан, крім того, стане чудовою окрасою території і надовго зекономить гроші господаря. Адже жива огорожа при мінімальному догляді може послужити 50 років.

Захистить від вітру і небажаних гостей
Сергій Полівчак за фахом – агроном. Тривалий час працював у Данії в господарстві, де вирощували саджанці живоплоту. Тож коли вісім років тому йому треба було замінити старий паркан біля хати, привіз із скандинавської країни кілька саджанців. Відтоді й сам вирощує акліматизовані саджанці живоплоту та декоративних кущів.
– В Європі жива огорожа давно популярна, – розповідає чоловік. – Вона не тільки надійно захищає будинок від вітру, пилу і снігу, але й і від непроханих гостей. Через двометровий паркан неможливо перелізти, так само і пройти не вдасться – якщо посадити рослину у два ряди, то ширина паркану сягне один метр. На фоні живоплоту можна посадити декоративні кущі. Це ще більше прикрасить територію.

Лігуструм не боїться морозів і шкідників
Нині є багато рослин, які використовують для живоплоту. Втім пан Сергій радить листопадові живоплоти, як-от лігуструм (бирючину). Ця рослина, за його словами, найбільш акліматизована до наших умов і не потребує особливого догляду. Вона не боїться морозів і не потерпає від шкідників. Навесні зелену огорожу варто підживити азотним добривом, а за спекотного літа – підлити водою зі шланга і заодно помити листя.
На тернопільському ринку придбати лігуструм не є проблемою, однак не всі знають, що саджанці цієї рослини привозять із Польщі, а, отже, у них є мало шансів прижитися у нашій місцевості. «Тому я завжди наголошую, що, купляючи саджанці для живоплоту, найперше слід звертати увагу на районовані сорти, – каже чоловік. – Не раз буває, що люди зробили живу огорожу з туй. А вже на другий-третій рік дерева почали сохнути. Але то і не дивно, адже туя не дуже пристосована до нашого клімату. Вона любить тепло і багато сонця, тому й так добре росте на півдні України і в Криму».
Сергій Полівчак вирощує два види лігуструму: ліга і етрос. На відміну від ліги, етрос росте повільніше, його листя менше за розміром і тримається на гілках аж до весни. Крім того, з етроса можна формувати різні фігури.

Усе починається з саджанця
Теребовлянський городник розповідає, що для того, аби сформувати огорожу, потрібно шість років. Усе починається із вирощування саджанця. Спочатку у червні господар нарізає черенки довжиною 14-20 см і висаджує їх у спеціально підготовлені теплиці. Через два-три місяці, коли вони приживуться, теплицю відкриває. Восени черенки виростають до 25 см, на них з’являються листочки. Навесні саджанці викопує і пересаджує на поле. Упродовж року господар їх доглядає: підживлює, поливає, просапує і обрізає – щоб отримати гіллясту крону, яка в майбутньому дасть густий живопліт. Для зведення огорожі саджанці лігуструму готові у віці два-три роки.
– Найкраще їх садити після 15 вересня, коли температура повітря спаде до 16 градусів, а дощі почастішають, – радить Сергій Степанович. – Щоб живопліт був густий, на один погонний метр треба посадити чотири-шість саджанців. Яму, глибиною на штик лопати, слід засипати дренажем – аби в ній не застоювалася вода. Навесні саджанець підливаємо і обрізаємо його верхівку на одну третину. У серпні слід повторити обрізку і підживити рослину суперфосфатом. Наступного року за допомогою садових ножиць можна починати формувати живопліт. Чим частіше перші три роки обрізувати рослини, тим густіша буде огорожа.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА для  газети “Сільський господар плюс”.