На вул. Танцорова віднайшли давнє підземне приміщення: версії, що це

Фото з публікації Андрія Кіра.

Історичні підземні будівлі внесли свої корективи в реконструкцію прибудинкової території на вул. Танцорова, 22. У цьому переконаний громадський активіст, ініціатор розкопок у Тернополі Андрій Кір. 

За словами Андрія, невідомого походження приміщення знайшли минулої суботи у недавно відремонтованому дворі на вулиці Танцорова. Там відбулося просідання ґрунту, внаслідок чого на тротуарі утворилося провалля. За цей час, в тому числі через дощову погоду, воно суттєво збільшилося та відкрилася верхівка склепіння на глибині орієнтовно двох метрів.

Відкрите підземне приміщення було розміром 5 х 3,5 метри, викладене з каменю пісковика.

За версією Андрія, якщо опиратися на аналіз територіального та розпланувального розвитку міста (локаційний етап 1540 р. – XVIIст), то на цьому місці розташовувалися дві знакові споруди:

1) Заїжджий двір при Львівській брамі;
2) Стара фара костельна св. Івана Хрестителя (заснована в 1550р., знищена в 1675р.).

Фото з публікації Андрія Кіра.

Згідно з словами архітектора Юрія Вербовецького, споруда за характером матеріалів та кладки дуже стара. Також, це, швидше за все, не могло бути погребом звичайного пересічного мешканця. Даний об’єкт більш характерний для сакральних споруд, чи таких, які будували заможні люди.

На даний момент провалля, та підземна споруда ліквідовані.

“Плюс для УЖКГ: швидко та грунтовно зреагували, перш ніж ліквідовувати, дали команду розкрити все, щоб оцінити масштаб проблеми, — написав на своїй сторінці у Facebook Андрій Кір. — Врешті, мені інфу передали. Мінус для УЖКГ: якби був георадар, ми б це виявили ще до початку робіт.

І найприкріше… в Тернополі відсутні археологія та зацікавлення в збереженні, чи хоча б дослідженні своєї історії. Звичайно, я розумію, що з того нереально би було створити туристичний об’єкт і “під екскаватор ніхто б не лягав”, щоб в людей перед входом в під’їзд залишали котлован, глибиною 4 метри. Але фахово оглянути, зафіксувати, проаналізувати, дослідити той об’єкт варто було б. Бо тоді виникає логічне запитання: нафіга, для кого і хто ми, що щось стараємся зробити, по крихтах відшукати, відкопати для цього міста? І найважливіше: чи з таким ставленням і підходом нам це вдасться?”, — кінець цитати.

Comments are closed.