Фантазії на тему … Фронту Змін

Надто вже специфічна ця партія – Фронт Змін. З першого погляду – ніби молода і зелена. З іншого – глянеш на прізвища, що у ній фігурують і засумніваєшся – не така вже й зелена, як здається. Мені вона уявляється гілкою на могутньому родовому дереві політичних бедуїнів – ліберальних демократів. Кочують вони безмежними просторами політичних степів України від оази до оази. Аби тільки фінансові джерела у ній, бодай, дзюркотіли й була можливість її плодами жагу втамувати. А жага, я вам скажу, у них – до непристойності ненаситна. Хай вже вибачають. Деякі з подорожніх, ще так недавно, присягали на вірність одному-єдиному захиснику українців й українства, світочу демократії та велету банківської справи. Мало не молились на «месію». Як тільки відтягнули від джерельця любих друзів та сам керманич у добровільне заслання на державну дачу відбув – задумались, переосмислили та потягнулись до, за великим рахунком, дзеркальної копії попередника, але молодого і перспективного. Спочатку, несміло, вагаючись, бо лячно було неприборканої пасіонарності лідера, запальності промов та революційності поглядів. Згодом призвичаїлися, зрозумівши одвічну істину, що багато і, навіть, мудро говорити, не те саме, що мішки носити та плуга перти. Призвичаїлися і, потихеньку, й самі почали «голоси протесту» подавати. Народонаселенню подобається – і слава Богу. Без куска хліба з маслом не залишаться. А там, дивись, й до кав’яру недалеко. Головне, «ідейний» супротивник не проти, навіть навпаки – за. Що не дивує.

Будучи вже не таким молодим, як би хотілось, роками та вічно юним у серці, на початках, навіть я спробував був повірити повірив у щирість лідера-фронтовика. Захоплювала логічність думки та вміння донести її до несвідомого українця. Справедливість всього сказаного підкуповувала. З часом, почав усвідомлювати – дався взнаки досвід, що молодий та ранній керманич говорить, за великим рахунком, банальні речі. Щось на кшталт: сіль – солена, а цукор – солодкий. У кожній із запальних промов сотні запитань «що не так» й «що треба зробити» і жодної відповіді на запитання «як». Набридло слухати. Одразу нагадав мені, такий собі покруч, ранньо-пізнього в одному стакані Горбачова. Мільйони слів – і мізер дії.

Для чого так багато про лідера, з огляду на окреслену нами тему? Маю на увазі грядущі вибори та роль і місце в них місцевої партійної еліти. А до того, шановне панство, що без цього не зможемо вповні зрозуміти, що, як такої, місцевої еліти у досліджуваному нами партпроекті і немає.

Незважаючи на молодість та «передові погляди» лідера, Фронт Змін – відверто вождистська партія, як і решту 99,99% нині в Україні існуючих. Тобто, забери Яценюка і кердик Фронту Змін. Хочете, посперечаємось. Але іншим разом. Тому, говорити про перспективи місцевих партійних очільників з іменами та прізвищами толку мало. Це можуть бути і сьогоднішні керманичі, але з такою ж ймовірністю і ті, кого захоче бачити на їх місці лідер взавтра.

Тим не менше. Більшістю своєю, в лідерах партпроекту ходять люди, так чи інакше, пов’язані з владою та бізнесом. Тому говорити про якусь політичну самостійність цих осіб не доводиться. Візьмемо хоча б обласного керманича. Пані Гринчишин, поза керівництва обласною парторганізацією, займає посаду керуючої ТФ АКБ «Укрсоцбанку». Для банкіра займатись політикою протипоказано взагалі, а декларувати свою опозиційність, щонайменше, згубно. Тут або політика, або банківська справа. «Незалежне» професійне керівництво може не зрозуміти такої роздвоєності. Хоча, Київ далеко і завжди можна знайти якесь виразне пояснення. Складніше місцевим керівникам. Скажімо панам Мастюху, Кузьмі, Ясенику. За таких умов ще тим еквілібристом потрібно бути.

Для справжньої (а не тільки для «галочки») участі у виборах необхідні кошти. Не ті «копійки», що були потрачені на місцеві вибори. А гроші «грубі», серйозні. Піднатужившись, звичайно, можна вигребти з засіків копійчину-другу. Але чи співрозмірною буде сума з видатками інших кандидатів? Підтримка на рівні Києва в особі лідера і його «віщання» з екранів телевізорів – річ потрібна, я б навіть сказав життєво необхідна. Але чи достатня? Тут буде гра набагато жорстокіша, а тому й вразливіша. Чи захочуть представники цієї «потужної молодої політичної сили» проміняти синицю в руках (мається на увазі нинішнє їхнє становище) на примарного журавля в небі у вигляді депутатства? Питання з питань.

З огляду на все, що було сказано вище, здається мені не варто нам гратись з округами та розстановкою кандидатів у них. Якщо буде команда «вперед і з піснею на вибори», а вона таки буде, з округами визначатимуться в останній момент. Немає у «фронтовиків» реальних можливостей вже зараз розпочати «підгортання» округів. Ресурс є звичайно, можливостей – брак.

Саме тому, поважно говорити про які будь перспективи кандидатів від Фронту Змін на виборах в округах, принаймні, завчасно. На сьогодні, у цієї політичної сили відсутні політики, саме політики, а не господарники-банкіри, які б гідно могли представити інтереси громади на загальноукраїнському рівні. Брак політиків  – спільна біда всіх, але у Фронту Змін вона найбільш рельєфна. Створена на уламках, колись потужної, «Нашої України» ця партія ввібрала у себе всі ті недоліки, які, в кінцевому результаті, привели до краху «материнський» блок. Бізнес і бізнесмени в політиці завжди шукатимуть, фігурально висловлюючись, де глибше і ширше. Це – закон виживання. Навіть пройшовши у парламент, зробимо таке гіпотетичне припущення, у мажоритарному окрузі, не факт, що обранці залишаться вірними ідеалам та ідеології політичної сили репрезентантами якої вони були у передвиборчий період.  Тим більше, коли і перше, і друге відсутнє. «Тушкування» неминуче.

Що ж, будемо й далі слухати мантри «центрового», збивати долоні бурхливими аплодисментами, які переходять в овації, а на ранок, добре проспавшись і осмисливши все сказане «вождем», дивуватимемось своєю наївною простотою. І без цього «галасуна» кожен день бачимо це гів цю грязь у якій живемо. Але в реалі, а не теоретично, через віконце авто вартістю у , щонайменше, сто наших річних зарплат. А відповіді, як це змінити, яким чином, так і не дочекались.

Проте, тренуймо вуха. Мучне – харч важкий.

(далі буде)

Олег Мартинюк для «Погляду»

Фантазії на тему … Регіони