На Тернопільщині собаки йдуть в наступ… на людей!

“Я приїхала до батьків у м.Заліщики із Чернівців. Повела матір у стоматологічну поліклініку. У парку, де вона розміщена, стільки собак бродячих, що ледве від них відбилися. А сусідка розповідала, що їй собаки пальто порвали. Листоноша, яка розносить пошту, постраждала найбільше: одна з бродячих собак її вкусила. Це дорослі люди не можуть вулицю перейти, а що вже казати про дітей, які йдуть до школи чи граються біля будинків? З цього приводу я і сусіди моїх батьків зверталися до міської ради, але реагування ніякого, хоч йдеться про безпеку, здоров’я людей!”

Такі скарги непоодинокі. Були вже випадки, коли собаки нападали на дітей навіть біля школи, дитсадочка. Та й, врешті, біля кожної багатоповерхівки їх розвелось чимало. Біля будинку 94а по вул.С.Бандери бродячих приблуд вже з десяток. Про це говорив на сесії міськради депутат Ярослав Коцюба. Можна говорити про негуманну поведінку колишніх господарів, які вигнали тварин на вулицю чи вивезли з села у місто, але від цього проблема не вирішиться. Бродячі собаки зграями бігають по місту, створюючи небезпеку для життя мешканців. Та й кількість їх збільшується: народжується нове потомство. Бродячі собаки можуть бути переносниками різних інфекційних хвороб – це загроза здоров’ю заліщан. Дане питання піднімали на сторінках часопису працівники рай-санепідемстанції. Всі усвідомлюємо небезпеку, коли бродячі собаки йдуть в наступ … на людей, але конкретних заходів з боку міської влади – поки що ніяких. Згідно Закону відстріл собак заборонено. Але напрошується висновок: кого більше шкода – людини, яка страждає від собачих зграй, чи самих собак, які завдають шкоди людині? Ми дуже гуманні, але в той же час виганяємо собак від дому, підкидаємо їх до багатоквартирних будинків, замість того, щоб нагодувати і тримати на власному подвір’ї, припнутими.

Одними лише розмовами цю проблему не вирішити, є відповідні служби в місті, які повинні пройнятися цим: таких собачих зграй, такої гризні немає в навколишніх районах, навіть в селах таке не зустрінеш. Ми ж шукаємо винних.

Газета “Колос”