Портрет українського студента: хабарі, брак грошей і надія на зв’язки

Українським студентам не хочеться напрягати мізки, їм легше дати викладачу хабар, хоча вони і пам’ятають – це злочин. І це стосується “гризунів” граніту як у приватних, так і державних вишах.

Таку приблизно картину змальовують результати загальнонаціонального опитування українських студентів у березні-квітні цього року, проведеного Фондом “Демократичні ініціативи” та фірмою “Ukrainian Sociology Service”.

Опитавши 1008 студентів з різних за типом вищих навчальних закладів, соціологи з’ясували, що третина студентів купує оцінки за іспити. При цьому, ціна оцінки була різною: 16% опитаних заплатили 100 гривень, 26% – від 100 до 200 гривень, 38% від 200 до 400 гривень, 15% – від 400 до 1000 гривень і 4% – понад 1000 гривень.

Про те, що оцінку можна купити, українські студенти дізнаються переважно від студентів старших курсів (52%), ще 36% – від своїх однокурсників, 29% від викладача, 28% – від старости і 14% – від методистів і лаборантів.

Дати на лапу для гарного балу

Загалом, з випадками корупції у ВНЗ безпосередньо стикалися 33% студентів, ще 29% чули про це від інших. Зовсім не стикалися з явищами корупції у своєму ВНЗ 38% опитаних студентів.

На поширеність корупційних практик не впливає форма власності навчального закладу: у державних (комунальних) ВНЗ з цим явищем стикалося 33% студентів, у приватних 35,5%.

Також майже однаково виявилося поширення корупції на стаціонарі (33%) і на заочному відділенні (34%). Так само не впливає на поширеність відповідних практик і те, навчається студент на бюджеті чи на контракті (стикалися з ними відповідно 31,1% та 34,6%).

Найчастіше стикаються з корупцією студенти, які навчаються на юридичних спеціальностях. Серед майбутніх юристів не мають досвіду корупції лише 29,3% опитаних, мають такий досвід 39,1%. Найменш корумпованими виявилися спеціальності суспільно-гуманітарного профілю. У цій групі не мають досвіду корупції 45,6% опитаних, стикалися з цим особисто 25,4%.

Дослідження показало, що чим вища успішність студента, тим залученість до корупційних практик менша. Серед тих, чий середній бал успішності за останню сесію дорівнював оцінці “задовільно”, частки тих, хто не стикався і стикався з корупцією однакові (по 34%). Серед тих, хто мав середній бал “добре”, таких, що не стикалися з корупцією, вже більше ніж тих, хто з нею стикався (39% проти 34). А серед “відмінників” цей розрив ще відчутніший (43% проти 28%).

Щодо оцінки корупції, то серед студентів переважає точка зору, що це – “один із можливих способів вирішення існуючих проблем” (35%), 31% вважають корупцію злочином, а на думку 21%, корупція – це норма сучасного життя. Оцінка корупції помітно відрізняється залежно від того, чи бере в цьому участь сам студент, чи залишається осторонь від таких дій.

Серед тих, хто не має власного досвіду участі у корупційних практиках, вважають корупцію злочином 42% опитаних, а нормою сучасного суспільного життя 13%. Водночас серед тих, хто такий досвід має, вважають корупцію нормою 28%, а злочином лише 21%.

Переважно для студентів корупція ототожнюється з хабарництвом – так вважає 75% опитаних студентів. Водночас 43% оцінили як корупцію випадки здирництва, а 40% – зловживання службовим становищем у особистих цілях. А от дарування подарунків вважають корупцією лише 14%.

Загалом серед усіх студентів 32% відповіли, що їм доводилося дарувати подарунки викладачам, 27% надавали викладачам різноманітні послуги, 24% платили гроші за оцінки, а 21% купували реферати, курсові та дипломні роботи. Не були задіяні у корупційні дії лише 34% студентів.

Головна причина задіяності у різні видах корупційних практик полягала у прагненні отримати потрібну оцінку – на це вказали 52% опитаних студенти. На тиск викладача послалися значно менше – 15%.

Основна ситуація здійснення корупційних дій – це складання заліків та іспитів – так вважає 75% опитаних.

Головним чинником виникнення корупції у вишах студенти вважають лінощі самих студентів, їхнє небажання вчитися (46%), 37% вказали на знецінення самої вищої освіти (“студенту потрібний лише диплом”), 23,8% вважають, що студенти, які працюють, не мають достатньо часу на навчання.

Відповідно, визначаючи, що спонукає студентiв вдаватися до “купiвлi оцiнок”, переважна більшість опитаних (61,7%) називають власне бажання, мотивоване тим, що “легше заплатити, анiж щось вивчити”.

Невід’ємним учасником корупційних практик є також викладач: 29% вважають одним з чинників корупції недостатню оплату їхньої працi; 20% зазначили, що до купівлі оцінок їх примусив зовнiшнiй тиск – “викладач натякав на необхiдностi дати хабар”.

Окрім причин, що продукуються на рівні студентства та викладацького складу, чинниками виникнення хабарництва у ВНЗ студенти вважають загальне знецiнення моральних норм (30%) та вiдсутнiсть дiєвих форм боротьби з цим явищем у навчальному процесi (21%).

Зважаючи на те, що корупційні практики переважно не нав’язуються студентам, а продукуються ними зсередини, їхня позиція щодо необхідності протидіяти корупції у ВНЗ не надто активна. Вважають, що цьому слід протидіяти лише 44% опитаних, причому готові це робити особисто лише 5%. Водночас 36% опитаних не вважає протидію потрібною: 24% вважають, що це неможливо, а 13% що цього в принципі не слід робити, бо це природне явище.

Досвід особистісної протидії корупції мають лише 10% студентів. Більшість вважає, що це справа правоохоронних органів (58%); серед суб’єктів протидії називають також органи с

тудентського самоврядування (33%), студентські профспілки (18%), молодіжні громадські організації (13%).

Найдієвішими заходами протидії студенти вважають “телефон довіри” (35%); створення системи спiвпрацi з правоохоронними органами (29%); доведення до вiдома студентiв їхнiх прав та механiзмiв, за допомогою яких вони можуть захищатися вiд корупцiї (27%).

Вчитися і не навчитися

Основним мотивом обрання свого навчального закладу студенти назвали власне бажання, інтерес (39%), значно менше (21.5%) орієнтувалися на престиж професії, можливості подальшого працевлаштування.

Водночас певні, що у майбутньому працюватимуть за отриманою спеціальністю, 41% студентів, серед решти 33% працюватимуть за спеціальністю у разі гідної оплати, а 10% не збираються працювати за фахом, – пише Українська Правда.

Щодо шансів знайти по закінченні вишу добру роботу, переважає точка зору, що для цього потрібно мати знайомства, зв’язки (43%), а от на вирішальну роль освіти, високий рівень знань покладаються менше – 38%.

Загалом студенти оцінюють рівень освіти в українській освітній системі як задовільний (3.6 бала за 5-бальною шкалою) і майже так само – рівень освіти у своєму ВНЗ (3.6 бала).

Найвище рівень освіти у своєму виші оцінюють ті, хто навчається за природничим (3.8 бала) та технічним (3.7 бала) профілями; найнижче – ті, хто навчається за аграрним профілем (3.4 бала).

Водночас більшість студентів (55%) хотіли б навчатися за кордоном (найбільше – ті, хто навчається за суспільно-гуманітарним профілем, найменше – за технічним та природничим). Основна перешкода навчанню за кордоном – нестача коштів (52%) та недостатнє знання іноземних мов (34%).

Найбільше хвилює сучасних студентів нестача грошей на прожиття (32%) та можливість працевлаштування у вільний час (30%). Корупція у ВНЗ хвилює дещо менше – 22%.

Загальнонаціональне опитування було проведене з 23 березня по 3 квітня 2010 року. Усього було опитано 1008 студентів за вибіркою, репрезентативною для студентського загалу за розташуванням ВНЗ, формою власності, курсом навчання. Похибка вибірки не перевищує 3.2%.

Інфографіка Главред