Продається «комунізм» – півтори тисячі гривень за квадратний метр

Передавати гуртожиток у приватну власність разом із мешканцями – це як здавати людей в кабалу. Бо рано чи пізно власник скаже: «Комунізм закінчився – викупляйте кімнати!». Нині це дуже поширена ситуація, про що свідчать численні звернення до редакції газети “Свобода”. У гуртожитку, що у Ланівцях на вулиці Незалежності, 44, про серйозність намірів власника свідчать перші позови до суду про виселення деяких мешканців.

 

Спершу був лист до редакції від вісімнадцяти мешканців гуртожитку. Подамо його скорочено. «Ми, мешканці гуртожитку колишнього Лановецького «Райагробуду», теперішнього ТзОВ «Ланівціагробуд» звертаємося з проханням допомогти у вирішенні передачі гуртожитку на баланс міської ради і в подальшому його приватизації згідно із ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку». Гуртожиток займає другий і третій поверхи адмінбудинку організації.

До червня 2005 року гуртожиток належав та перебував на балансі Лановецького об’єднання «Райагробуд». На зборах трудового колективу було вирішено ліквідувати це підприємство, а на його базі створити товариство з обмеженою відповідальністю. У подальшому усе майно, у тому числі будівлю гуртожитку, було передано у порядку правонаступництва на баланс ТзОВ «Ланівціагробуд», заснованого 15.07.2005 року М.В.Привроцьким – керівником «Райагробуду», О.І.Гаврадою – керівником ТзОВ «Ланівціагробуд», бухгалтером ТзОВ А.М.Джус та водієм товариства Р.М.Кожевніковим. Двоє останніх не працювали в «Райагробуді», то чому ж вони є правонаступниками? А тих людей, які працювали в організації по 20 років, не включено у списки пайовиків».

Далі автори листа зауважують, що насправді зборів трудового колективу не проводили, а службові особи товариства підробили протокол зборів трудового колективу підприємства від 27.06.2005 року. На підтвердження цього подають відповідь прокурора Лановецького району від 31.01.2008 р.: «За наслідками перевірки прокуратури району порушено кримінальну справу відносно службових осіб «Райагробуду» за фактом службового підроблення протоколу зборів трудового колективу».

Мешканці гуртожитку пишуть, що у листопаді 2007 року звернулися у міську раду з проханням про передачу гуртожитку у комунальну власність, щоб згодом приватизувати кімнати. На сесії міської ради 21 грудня 2007 року ухвалили рішення №393 – про прийняття гуртожитку у комунальну власність. Але рішення не виконане. Натомість мешканцям стало відомо, що 29 листопада цього ж року виконком міської ради прийняв рішення №366 – про визнання права власності на будівлі, що належать «Райагробуду», у тому числі і гуртожитку. Автори листа стверджують, що керівник товариства «Ланівціагробуд» О.І.Гаврада і тодішній секретар міської ради до рішення №366 внесли недостовірні відомості. І у цьому випадку автори листа підтверджують викладене відповіддю прокуратури: «Виявлено, що секретар міської ради вніс недостовірні відомості до рішення виконавчого комітету ради від 29 листопада 2007 року №366 щодо оформлення права власності на гуртожитки за ТОВ «Ланівціагробуд». За втручання прокурора району секретаря виконавчого комітету міської ради притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення порушення, пов’язаного з корупцією. Неправомірні дії районного бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав на гуртожиток прокурор району опротестував, протест задоволено».

Ось тут криється неабияка таємниця: мешканці стверджують, що недостовірні відомості полягають у тому, що дописано до змісту рішення перший та другий поверхи адмінбудинку, тобто визначально йшлося про передачу у власність лише першого поверху будівлі, а не гуртожитку. Натомість у матеріалах господарської справи за позовом Ольги Гавради (про цю справу йтиметься у подальшому викладі) є твердження О.Гавради про те, що недостовірні відомості полягали у тому, що з тексту рішення зник пункт про передачу у власність гуртожитку. То хто кого дурив, і в чию користь?

Так чи інакше, але право власності на гуртожиток ТзВО «Ланівціагробуд» здобуло. Відповідний документ побачили мешканці гуртожитку на зборах торік у лютому. На цьому зібранні, пишуть автори листа, О.І.Гаврада поставила мешканців перед фактом: гуртожиток продаватиме, і запропонувала їм викупити кімнати по 1500 гривень за квадратний метр. Звідки така ціна – дивуються мешканці, адже залишкова балансова вартість гуртожитку станом на 01.05.2005 року складала 115 тисяч 672 гривні (це відомо з відповіді тернопільського «Облагробуду»). Коли ж мешканці порахували кімнати за запропонованою О.І.Гаврадою ціною, вийшло понад 700 тисяч гривень. Як це співвідноситься із балансовою вартістю гуртожитку? – риторично запитують вони.

Цього листа редакція скерувала прокуророві області та прокуророві Лановецького району з проханням провести перевірку за викладеними фактами порушення житлових прав мешканців гуртожитку. Очікуємо на реагування.

Тим часом мешканці гуртожитку зневірилися, що хтось колись ще захистить їхні житлові права. Цього вони не приховували і під час мого відрядження у Ланівці. Гуртожиток, у якому живуть ці люди, у вкрай занедбаному стані. Та найстрашніше, що будівлю уже п’ять зим не опалювали. Що означає перебути зиму з електричним обігрівачем, журналісти «Свободи» добре знають – однієї зими видавництво «Збруч», де міститься редакція, не опалювали, і годі забути це дошкульне відчуття холоду. У цих людей ще гірше, бо гуртожиток заполонила сирість.

Зібралися люди на коридорі, там і провели збори. Власне, це радше був вибух емоцій. Люди не розуміють, чому з ними так несправедливо вчинили. Вони живуть у цих стінах хто по двадцять, а хто і по тридцять років – тут виросли діти, народилися внуки. Тимчасове житло уже давно перейшло у статус постійного, бо ж тепер їм ніхто квартири не дасть, хоч на чергах стояли.

64-річна Олеся Паламарчук 24 роки пропрацювала в «Райагробуді», каже робила розчин, бетон, а це тяжка праця. Чоловік помер. Вона займає дві кімнати у гуртожитку з 1974 року. Світлана Новосад теж вдова, її чоловік пропрацював в організації трактористом 18 років. Пенцалюк Людмила пропрацювала муляром 17 років, проживає у гуртожитку з 1987 року, а з нею у двох кімнатах дочка, зять, внучка. Кожен із присутніх висловлював обурення: чому мешканці мають викупувати кімнати, якщо мешканці інших гуртожитків приватизовують житло безплатно? Чому на них не поширюється законодавство, яке захищає житлові права мешканців гуртожитків? Власне, чому вони повинні платити ТзОВ, яке набуло у власність колишнє державне майно, не заплативши жодної копійки? І чому лише четверо осіб забрали собі колишній “Райагробуд”, а вони, трудяги, залишилися ні з чим, а тепер з них вимагають гроші за гуртожиток? І як взагалі таке могло статися, що гуртожиток із мешканцями передали у приватну власність?

Того ж дня я зустрілася з Ольгою Гаврадою, директором ТзОВ «Ланівціагробуд». Директор показала свідоцтво про право власності на гуртожиток. Підтвердила, що запропонувала людям викупити кімнати: для своїх (тобто тих, які раніше працювали в організації) по тисячі гривень за квадратний метр, для чужих ( а їх тут, за словами Ольги Іванівни, більшість) – по 1500 гривень за квадратний метр. Між тим, чужі тут проживають теж по 20-30 років, і поселилися не самовільно.

Ольга Гаврада пояснює продаж гуртожитку боргами товариства. Підприємство як правонаступник “Райагробуду” успадкувало 60 тисяч гривень боргу перед Пенсійним фондом, додалося ще й свого боргу, у результаті нині ця сума складає 137 тисяч гривень. Виконавча служба описала перший поверх – адміністративну будівлю. Але керівниця каже, що не має наміру позбуватися адмінбудівлі, а тому хоче продати гуртожиток, щоб розквитатися з боргами. Мотивація така: з «комунізмом» пора закінчувати, мешканці живуть і не сплачують жодної копійки за проживання. Будь-які спроби взяти з них платню завершувалися перевірками інспекції контролю за цінами і штрафними санкціями, накладеними на товариство. А задурно тепер нічого не буває – хочуть кімнати, нехай викупляють. Каже, дуже багато чужих, яких незаконно поселили попередні керівники “Райагробуду”. Ольга Іванівна, зачитуючи список мешканців, коментувала, хто, на її думку, свій, а хто чужий. Чотирьох чужих вона уже подала до суду на виселення – судовий розгляд ще не відбувся.

Керівник не приховує: товариство має що продати, окрім гуртожитку: столярний цех, водонапірну башту, підстанцію… Але вирішила продати гуртожиток, бо «комунізму» нема. Стосовно ціни, яка явно суперечить залишковій балансовій вартості гуртожитку, пояснила: «Так ми вирішили на зборах товариства». Ольга Іванівна запевняє, що нікому не хоче зла, бо ходить до церкви. Сама викупила отриману колись квартиру – за десять тисяч ще радянських карбованців.

Як здобуло товариство право власності на гуртожиток, якщо було рішення сесії міської ради про передачу гуртожитку у комунальну власність? Ольга Гаврада показала рішення господарського суду області від 8 квітня 2008 року, яким скасовано назване рішення сесії і зобов’язано міську раду посвідчити свідоцтво про право власності. Позивачем у справі було ТзОВ. Міська рада, програвши суд, судове рішення не оскаржувала.

На основі чого товариству видали свідоцтво про право власності на гуртожиток (приватна форма власності)? На підставі рішення виконкому міської ради від 29 листопада 2007 року.

Дивно, чи не так? Упродовж тижня відбуваються такі події: виконком вирішує передати «Ланівціагробуду» нерухоме майно, у тому числі і гуртожиток, а сесія міської ради вирішує передати гуртожиток у комунальну власність? Логіки нема, а якщо взяти до уваги підроблення протоколу зборів трудового колективу, за яке тодішній керівник, а тепер один із головних пайовиків товариства Привроцький поніс кримінальну відповідальність, беручи до уваги внесення недостовірних даних секретарем міської ради у рішення виконавчого комітету, – говорити про прозорість і законність процедур, у результаті яких гуртожиток з мешканцями опинився у приватній власності, не доводиться.

Далі була розмова із міським головою Ланівців Ігорем Ткачуком та його заступником Олександром Батожним. Посадовці багато розповідали про те, як їм вдалося перевести у комунальну власність інші гуртожитки у райцентрі. Чому ж так сталося із гуртожитком “Райагробуду”? До речі, усі шанси були забрати гуртожиток у комунальну власність – ще у травні 2005 року начальник “Райагробуду” Привроцький надав письмову згоду передати гуртожиток на баланс міської ради. Але цим моментом не встигли скористатися, бо, зі слів Ігоря Ткачука, відразу було засноване товариство, яке стало правонаступником майна “Райагробуду”, і та письмова згода втратила силу. Запитувала я про вище згадані суперечливі рішення виконкому та сесії. Міський голова каже, що рішення виконкому підписував не він, а заступник. А рішення сесії про передачу гуртожитку у комунальну власність скасував господарський суд, і нічого з тим не вдієш. Чому ж юристи міської ради не оскаржували судового рішення? Зі слів голови, це було безглуздо, не мало сенсу.

До речі, і в постанові господарського суду йдеться про непослідовність дій відповідача (міської ради): суд вказав, що рішенням виконкому відповідач підтверджує беззаперечне право власності позивача.

Ігор Ткачук стверджує, що підписав свідоцтво про право власності на нерухоме майно ТзОВ лише після рішення суду, – мусив це зробити, бо інакше б його притягнули до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Між тим, ось як виглядає свідоцтво: є підпис, печатка міського голови від 24.12.2007 року. А нижче – ще один підпис і печатка міського голови та запис: «Штамп «Зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.12.2007р.” не вірно, вірно – штамп «Зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.12.2008 року». Тобто рік прокурорських перевірок, кримінального переслідування та корупційних викриттів фактично нічого не змінили: гуртожиток як передали у приватну власність, у такому ж статусі він і залишився.

Видається, після судового рішення міська рада охоче вивішала білий прапор поразки. Адже спір врегульовано судовою владою, і нічого не вдієш. Насправді, вважають мешканці гуртожитку, для міської влади це була не поразка, а радше вихід із дуже негарного становища, а поразка була для мешканців гуртожитку.

І у владному кабінеті я почула про «чужих» – міський голова ствердив, що у гуртожитку проживають багато людей, які не мали стосунку до “Райагробуду”, і що саме вони вчиняють колотнечу. А з 18 підписами під листом до редакції ще варто розібратися, чиї вони.

Олександр Батожний мовив таке: стільки претензій і хамства, як від мешканців цього гуртожитку, вони не мали від мешканців жодних інших гуртожитків. Ці скандальні люди звертаються скрізь із скаргами, хоч давно уже все перевірено різними службами, які ствердили: усе законно.

Я ж подумала: а за що люди повинні бути вдячними міській владі, яка на видавала суперечливих рішень і врешті передала їхнє житло у приватну власність?..

До речі, стосовно ціни 1000-1500 гривень за квадратний метр при викупі кімнат, міський голова зауважив: раніше начебто говорили про 500 гривень за квадратний метр, і така ціна видавалася прийнятною – по 10 тисяч гривень за кімнату. При розрахунку товариство мало б брати до уваги балансову вартість.

Виконуючий обов’язки прокурора Лановецького району повідомив, що не готовий коментувати проблему, бо лиш недавно отримав письмове звернення від редакції, відповідь буде надана у встановлений законом строк.

Люди дуже очікують на цю відповідь. Бо на кого їм більше надіятися? Гарні, ліберальні закони про захист житлових прав мешканців гуртожитків, виявилося, писалися не для них. Бо ці закони не поширюються на гуртожитки що перебувають у приватній власності. Щоправда, законодавець наголошує: перебувають у приватній власності на законних підставах…

Ольга КУШНЕРИК