П’ятий етнофестиваль “Підкамінь-2011” розпочався дощем (фото)

Коли з головної сцени п’ятого етнофестивалю «Підкамінь-2011» пролунали перші слова вітань від ведучої, відбувся короткий виступ місцевих ансамблів та відомого на Бродівщині поета-пісняра, то запрошені на сцену священнослужителі запропонували всім присутнім помолитися за те, аби небо над Підкаменем було чистим та ясним. Як тільки скінчився короткий молебень та завершувалася промова одного з отців, розпочалася проливна гроза. Дощ лив, як з відра, приблизно хвилин десять. Згодом втихомирився і зовсім перестав. Але настрою присутнім він таки не підмочив, адже після урочистої частини та привітань, у небо випустили обіцяних 250 голубів, клітки котрих передбачливо прикрили синьою тканиною та прикрасили повітряними кульками.

Згодом на головній сцені етнофестивалю «Підкамінь-2011» розпочалися саундчеки таких гуртів, як «Верлібена», «Дримба да дзиґа», а з малої сцени лунали народні та естрадні пісні у виконанні колективів художньої самодіяльності з цілої Бродівщини. Згодом тут ще й почало працювати радіо фестивалю «Підкамінь-2011». Приємний дівочий голос розповідав слухачам про те, які атракції діють на території фестивалю «Підкамінь-2011» та які гурти виступатимуть незабаром і в другий день фестивалю.

Тим часом, кількість гостей фестивалю «Підкамінь-2011» росте, як на дріжджях. Зважаючи на те, що вхід сюди у вишиванках безкоштовний, практично усі приїжджі – у вишитих сорочках. Крім того, не рідко можна зустріти молодь, котра одразу з маршрутівки виходить з ящиками… пива. Мабуть, враховуючи позицію організаторів щодо проведення фестивалю «Підкамінь-2011» в стилі безалкогольного фесту, хлопці та дівчата вирішили «усе своє» привезти із собою. При цьому, вони навіть не приховували скільки пива везуть із собою, відкрито розгулюючи територію фестивалю з блоками хмільних напоїв.

Уже після 15.00 погода над Підкаменем прояснилася і сонце пробивалося крізь хмари все дедалі частіше. В той же час алея з торговими наметами перетворилася на суцільний парк розваг. Ще жодного року на фестивалі «Підкамінь» не було так тісно. Не дивно, адже цьогоріч фестиваль «Підкамінь-2011» тішив, як традиційними хот-догами, борщиками, тирами, батутами та альпіністичним тренажером, так і новими видовищними атракціями. Так, аншлаг був на ставку у двох водяних куль-зорбів від туроператора «Файні мандри» з Тернополя. Навіть коли стемніло, черга тут не зменшувалася і «ходіння по воді» продовжувалося під світлом прожектора. Також прямо посеред торгової алеї виросло дитяче казкове надувне містечко: три надувні комплекси з гірками, один з яких був просто гігантським – понад п’ять метрів. Також цьогоріч на етнофестивалі «Підкамінь-2011» працювали аж три батути, що не заважало їм збирати коло себе не малу кількість бажаючих «поперевертатися».

У лісі Підкаменя бігали гравці в пейнтбол, а у небі запускали літаючого змія та пластмасові тарілки від гри фрісбі. А у ставочку, не зважаючи на доволі прохолодну погоду, постійно хлюпалися компанії не зовсім тверезих молодиків. Найбільшими екстрималами виявилися кілька хлопців, котрі вирішили купатися в «жабурятнику» в момент чергового кількахвилинного дощу.

Відчути весь екстрим з дощем довелося і учасникам гурту «Атмасфера», під час виступу котрих знову розпочався дощ, хоча сонце заходило дуже красиво і живописно. Навіть солістка одного з гуртів зауважила, виступаючи, те, на скільки красивим було в той момент небо над етнофестивалем «Підкамінь-2011». Хоча вже тоді можна було помітити, як з одного боку насувається темна, як асфальт, хмара.

Правда, за півгодинки від дощу залишилася лише мокра згадка і він не завадив публіці «відриватися» під сценою та викликати не один гурт «на біс». Після виступу «Дримби да дзиги» з Києва навіть ведучий жартував, що якби не його низька самооцінка, то він би обов’язково запитався у солістки, чи бува її мамі не потрібен зять. Загалом же настрій у фестивальників чудовий. Більша половина людей – під сценою, адже музика дуже якісна та запальна. Ще б пак – етнічні мотиви вдало підібраних гуртів не залишать байдужими ноги жодного українця, і ті підуть у танок, лиш тільки почують ту вібрацію звуку, котра іде від мега колонок «Підкаменя-2011» не на один кілометр.

Люба Вовк, “Погляд”