Тихіше їдеш — далі будеш, або Як у Тернополі працює громадський транспорт

Ранковий передробочий час. На автобусній зупинці, як завжди, не проштовхнутися. Натовп штурмує комунальні автобуси, приватні буси і таксомотори. Відірвані гудзики густо засівають підлоги транспортних засобів, а чоловічі черевики і жіночі чобітки, по яких зранку кожен пройшовся щіткою та кремом, уже не впізнати. Нерви перед новим трудовим днем натягнулися, як струна, що за одну мить може тріснути і своїми гострими кінцями поранити безневинного. Хто слабкіший — змовчить. А хамовитий виллє відро бруду на свого сусіда по транспортному засобу або збереже запал для співробітників.

І все це — громадський транспорт, який мав би надавати високоякісні і безпечні послуги тернопільській громаді.

Нині в Тернополі транспортні послуги надають кілька комунальних підприємств, десятки приватних перевізників, сотні автомобілів таксі. Ні для кого не секрет, що щастя отримати вигідний маршрут випадає претендентам не на рівному місці. Розробляються цілі стратегічні операції, щоб обійти конкурентів і отримати покровителів у владних кабінетах!

Що ж у підсумку отримує споживач цих «високоякісних» послуг з перевезення?

Нікого вже не дивує картина, що стала звичною: водій транспортного засобу під час руху курить цигарки, рахує гроші, говорить по мобільнику, час від часу навіть квитки може видавати. А ще — їсти і запивати їжу на ходу. І тільки глухий не чує щоденних повідомлень про дорожньо-транспортні пригоди за участю громадського транспорту, часто — з трагічними наслідками.

Де безпека пасажирів? Хто за неї відповідає? Неможливо ж закріпити за кожним автобусом працівника ДАІ! Окрім того, транспортні засоби, які, до речі, пройшли техогляд, примудряються виїжджати на маршрути в несправному стані, обкурюючи чорним смородом пішоходів і пасажирів на зупинках. А ще коли тягнешся в міських «корках» за такою «чудо-технікою» на своєму авто, то почуваєшся вченим-вулканологом, котрий побував у жерлах вулкана.

А якось довелося бути свідком такого випадку. Стоїть на зупинці малюк з мамою і запитує її: «Мамо, а це що — такий великий поїзд?» І справді, на зупинці скупчилося близько десятка автобусів і бусів, витягнувшись у довгу вервечку. Хто зможе заперечити, що водіям начхати на графік, який так дбайливо складають перевізники — для галочки управлінню транспорту міської ради.

А чого вартують незаплановані зупинки? Складається враження, що водіям, котрі працюють на приватних перевізників, зім’ята гривня дорожча за життя і здоров’я пасажира. Гонитва за наживою і конкуренція примушують їх нехтувати безпекою людей, у тому числі і власною. Скільки разів спостерігав, як на тернопільських вулицях приватні перевізники влаштовували такі собі «ралі» в мініатюрі з основною метою перехопити клієнта. Ось так і летять вони, обганяючи все і всіх, до омріяного пасажира своїми брязкаючими від старості бусами, підпільно і нашвидкуруч переобладнаними з вантажних на пасажирські.

На додачу багатьом водіям таксі нічого не вартує висадити пасажира на півдорозі, мотивуючи це поганим станом вулиці в кінці замовленого пункту призначення. Плюс обізвати й обдурити. Здерти суму, що в кілька разів перевищує встановлені тарифи. Не увімкнути лічильника, якщо він є. Диспетчери таксі часто відмовляються приймати замовлення, взагалі нічим не мотивуючи. В кращому разі, «Вибачте, нема вільних машин».

І ще кілька штрихів до «портрета» нашого громадського транспорту. В салонах автобусів так голосно лунає музика, що не чути оголошення про зупинку. Хоча зазвичай зупинки взагалі не оголошують. Нікого вже не дивує густий перегар від водія чи його неголене обличчя. А що вже понавішують перед себе на панелях приладів і дзеркалах заднього виду водії — любителі «автомобільної екзотики»! І оголених красунь, і вимпели, й образки, і цяцьки… Аж очі розбігаються. Весь цей несмак відволікає увагу водія і значно звужує панораму, що може стати причиною дорожньо-транспортної пригоди. Чому ніхто з контрольних структур не задається питанням: як у такому занедбаному технічному й антисанітарному стані автомобілі можуть щодня виходити на маршрут і хто візьме на себе відповідальність за можливі трагічні наслідки чи втрату ділової репутації?

Не можна оминути і питання екології. В Тернополі, колись такому тихому й охайному, з’являється дедалі більше «чорних плям забруднення», де повітря придатне для дихання лише в нічний час. Раніше ці плями були тільки в районах так званого шостого магазину і міжміської автостанції, а тепер їх уже кілька десятків! Що ж буде через якихось п’ять років, коли кількість транспорту, за прогнозами науковців, збільшиться вдвічі?!

А чи не вартує відновити або запровадити проїзні посвідчення і талонні системи оплати за проїзд у громадському транспорті? Де кондуктори та контролери, які б звільнили водіїв від невластивих їм обов’язків приймати оплату і вести облік коштів за проїзд? Хто може підрахувати втрати бюджету від коштів, які не обліковуються, а напряму потрапляють до кишень перевізників та водіїв?

Хто може порахувати, наскільки реальні розміри субвенцій, які повертає держава з бюджету за перевезення пільгових категорій пасажирів? Скільки даремно переплачено чи не доплачено? Може, було б доцільніше запровадити персональні проїзні місячні чи річні квитки пільговикам? А хто контролює надання послуг з паркування автомобільного транспорту і надходження коштів до міського бюджету? Якщо ці та інші фінансові «струмочки» злити докупи, то не треба буде ходити з простягнутою рукою урядовими кабінетами за державними дотаціями.

Василь БОЙКО.

м. Тернопіль.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Друкуючи думки шановного пана Василя про стан громадського транспорту в Тернополі, вважаємо за потрібне зауважити, що самими риторичними питаннями ситуацію не змінити і проблем, які, безумовно, є, не розв’язати. Потрібно принаймні не бути байдужим спостерігачем, а подавати скарги, пропозиції та зауваження щодо роботи міського транспорту, для прикладу, в управління з питань захисту споживачів у Тернопільській області (тел. 52-16-65, 52-83-71) або управління транспорту міської ради (тел. 52-15-14, 52-58-55).

“Вільне життя плюс”