Як на Тернопільщині створюють диво (фото)

Іграшки, кульки, новорічний настрій…

Колись у Теребовлі була одна з трьох найбільших в союзі фабрик ялинкових прикрас. Вона не пережила кризових дев’яностих. Та з 2003 року в місті працює приватне підприємство «Орбітал». Ялинкові прикраси тут не сезонне виробництво, а фактично цілорічно процес створення та реалізації іграшок.

– Як правило, з лютого до середини грудня виготовляємо прикраси, а з вересня активно їх реалізуємо, – розповідає директор підприємства Олександр Дзюбан.

Для українських споживачів торік на фабриці виготовити близько мільйона (!) ялинкових прикрас. То й не дивно, що все навкруги у всіх фабричних приміщеннях всіяно товстим шаром блискіток: клямки на дверях, стіл, на підлозі ящики з прикрасами, а в робочих приміщеннях святкова новорічна атмосфера має право на проживання цілий рік. Заступник директора фабрики й одночасно сестра Олександра Анна каже, що блискітки закуповують мішками й, усміхаючись додає, для прикрашання їх ніколи не шкодують.

Із трубки починається кулька

– Розпочинають магічний процес створення індивідуальної іграшки зі скляної сировини, що має форму високих трубок, – каже О. Дзюбан. – На лампах розігрівають скло і видувають потрібного розміру кульки. Є штанці (форми, – авт.) з розмірами, та наші склодуви видувають необхідні параметри на око й без похибок, адже займаються цим вже по 20-30 років.

Другий етап створення прикрас зі скла починається, коли зі склодувного цеху кулю відправляють на посріблення. Там відбувається так звана реакція срібного дзеркала. Відтак майбутню іграшку висушують й переправляють у фарбувальний цех.

Два роки тому на фабриці використовували близько 75 кольорів, тепер й сам директор точної кількості кольорів не пам’ятає. Щоб розрізняти сотні різновидів куль, на фабриці на них клеють бірки з цифрами, які позначають колір та візерунок. А їх тут і справді сотні. Сині з камінчиками, червоні з ажурним візерунком, золотисті та срібні з пейзажами засніжених ялиць, зайчики й навіть бурульки з тисненням. Всього не перелічити, очі розбігаються від сліпучого різномаїття.

Цьогоріч для фарбування іграшок використовували контурну пасту та імітатори дорогоцінного каміння. Все іноземного виробництва. Пан Олександр розповідає, що принципово використовує сировину від європейських виробників й нічого китайського. Жартує, що якби у місті з’явився хоча б один китаєць, то напевно “передер” би усі їхні авторські візерунки.

Попри використання європейських матеріалів, ціна помірна й доступна для пересічних українців. Куля діаметром вісімдесят міліметрів вартує від семи гривень. Найдорожча – двадцять п’ять. Її висока ціна спричинена не лише якісною сировиною, але й ексклюзивністю. Таких куль більше двадцяти за день не встигають виготовити, а зі звичним розписом один художник може 100-150 на день розмалювати.

Чотирнадцять жінок-художниць щодня створюють сотні новорічних іграшок й кажуть, що це їм подобається. На робочих місцях – жодних ескізів, всі деталі в голові. Найскладніший малюнок – пейзаж. Художниці, яка переносить візерунок лісових ялинок на кульку, доводиться десятки разів брати до рук одну й ту ж прикрасу й наносити на неї шар за шаром нові фарби.

– Буває, й по десять, і дванадцять разів беру до рук одну кульку, поки домалюю до кінця, – розповідає художниця Уляна Козак. – Але мені це подобається. Малюю ще з часів існування в Теребовлі радянської фабрики. Ази цієї професії освоїла самостійно, бо дуже хотіла малювати.

Кожна іграшка після ручного видування та розпису різна.

Теребовлянські іграшки краще купують на Сході

Ексклюзивні прикраси теребовлянського виробника добре купують у Європі. І вперше цьогоріч половину іграшок розкупили в Україні.

– Попередніми роками багато прикрас ми експортували в Європу, нас там добре знають, оскільки щороку беремо участь у найбільшій виставці прикрас у Франкфурті-на-Майні, – каже О. Дзюбан. – Цьогоріч ж чимало замовлень надійшло з Центральної та Східної України. Безпосередньо у Києві теж багато клієнтів, але чи є наші іграшки на столичній ялинці – не знаю. На Теребовлянській є точно (сміється, – авт.).

Удома ж директор фабрики новорічних прикрас прикрашає ялинку по-різному, але принципово іграшками власного виробництва. Олександр Дзюбан пригадує, що торік була ялинка в стилі прапора Степана Бандери, всі кульки червоні й чорні. Цьогоріч ще не визначився, мабуть, щось однотонне з дружиною підготують.

На завершення питаю Олександра, чи доводилося бути на місці своїх підлеглих. Каже, що так, але більше не хочеться.

– Одного разу довелося самотужки виготовити іграшку, – ділиться спогадами директор підприємства. – Хотів подарувати другові щось особливе. Матеріальними статками його не здивуєш, тому вирішив самостійно виготовити новорічну прикрасу. Зробив все сам: від початку до кінця, тож добре знаю, чим займаюся не лише теоретично, а й на практиці.

Віталія КОЗМЕНКО, ВідіДо