Одним із перших у Тернополі, на вірність Україні, присягав Олег Удич

18-21 квітня, в рамках святкування 100-ліття Пласту в Україні, у Тернополі пройдуть Дні Першої Пластової Присяги.

З такої ювілейної нагоди «Погляд» цікавився у пластунів «старого гарту», чи пам’ятають вони, як святкували день народження організації раніше, чим запам’яталося їм їхнє заприсяження, яким був Пласт колись і чи сильно змінився тепер.

Олег Удич, є пластуном з 1990 року. Ведучий на тернопільському телеканалі ІНТБ.

– Перший станичний табір Тернополя називався «Лисоня» і відбувася на хуторі Базниківка (Бережанщина) в 1991 році. На свято Покрови того ж року, на горі Лисоня, вперше декілька тернопільських пластунів склали пластову присягу. Ось таке щастя мав змогу мати і я – був одним із перших у Тернополі заприсяжених.

Колишній прес-секретар міської ради Олег Удич пригадує, що все відбувалося вночі, учасникам створили певну атмосферу, все було дуже урочисто, провели спеціальний пластовий ритуал з присяганням на державному прапорі. Якихось емоцій, пов’язаних з переживанням чи страхом у нього не було, оскільки пластовий церемоніал манив своєю загадковістю, бо відрізнявся від всього іншого мирського життя.

Олег зізнався, що багатьох деталей присягання уже добре не пам’ятає.

– Минуло дуже багато років. Часи дуже сильно змінилися, багато людей відійшло з того часу, кожного разу голова наповнюється новими емоціями…

Довідка «Погляду»

Пластова присяга – це добровільна, зазвичай прилюдна і урочиста заява, якою пластун зобов’язується безумовно та невідклично дотримуватися Пластового Закону та Трьох Головних Обов`язків, працювати на користь Пласту та українського суспільства, а також не зробити якогось злого діла, хоч би які труднощі чи небезпеки довелося б поборювати. Автором тексту скаутської присяги є британець Роберт Бейден-Поуел. В Пласті сучасний текст Присяги запровадили наприкінці 1940 років. Текст присяги: “Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові і Україні, допомагати іншим, жити за Пластовим Законом і слухатись пластового проводу”.

Люба Вовк, “Погляд”