Премія Лучаківського: перемогли гроші та посада?

15 квітня Тернопіль відзначав подвійне свято ­– 473 роки із дня заснування та 69 річницю від дня звільнення від фашистських загарбників. У рамках святкування вже вдруге відбулось нагородження переможців конкурсу ім. В. Лучаківського. За його умовами, представники громадськості та ЗМІ мали обрати двох тернополян, чий «Вклад в історію» став найбільше помітним у 2012-му. Несподівано його переможцями стали власник ТРЦ Атріум» Тарас Демкура та начальник міського управління культури Олександр Смик. І ось чому…

Якщо відверто, не зрозуміло, чим керувались організатори, висуваючи, а точніше – протиставляючи висуванцям на здобуття першої номінації підприємця, власника ТРЦ «Атріум» Тараса Демкуру, екс-міського голову Тернополя Богдана Левківа, заслуженого журналіста України Ярослава Гулька – мистецтвознавцю, автору монографії «Таїна Пінзеля» Вірі Стецько, краєзнавцю, автору книги «Тернопіль у плині літ» Любомирі Бойцун, заслуженому працівникові освіти Степану Дудяку та архітекторові, співавтору пам’ятника Незалежності (м. Тернопіль) Данилу Чепілю. Тобто, по суті, поєднали коня й трепетну лань. Так, пан Демкура профінансував видання книги про Пінзеля, але він не науковець, відтак сумнівний його та двох інших вклад в історію. Хіба в її аннали. Тим часом скрижалі історії зберігають відомості про українських меценатів Миколу Терещенка, родину Симиренків, Івана Мазепу, Ганну Гойську, котра, по суті, побудувала Почаївську лавру. Але важко уявити, щоб ці особистості, офіруючи сотні тисяч, зазіхнули на невелику премію? Якось не по-панськи…

Тим часом, просто не справедливо, що зараз багато хто згадує ім’я першого українця-бургомістра Володимира Лучаківського, навіть не замислюючись, звідки ж взялись дані про життя цієї людини? Та ж не з підручника історії! Першою про нього написала (і це підтверджують авторські монографії та статті) працівниця Тернопільського обласного краєзнавчого музею Віра Стецько. Водночас вона є автором монографії про Іоанна Пінзеля. Понад 30 років вона вивчає творчість «галицького Мікеланджело», відкрила автопортрет скульптора на плечі «Алегорії Мужності», зрештою, разом із Борисом Возницьким повернула ім’я майстра Україні, і тому громаді доречно було проявити свою повагу та подяку.

До речі, цього заслуговує і Любомира Бойцун, чия книга про Тернопіль лишається краєзнавчим бестселером. Тим не менше, виявилось, що найбільший «Вклад в історію» – у бізнесмена Тараса Демкури.

Не менш здивувало визнання переможцем номінації «Майбутнє створюється сьогодні» начальника міського управління культури Тернопільської міської ради Олександра Смика. Хоча серед його опонентів були заслужений діяч мистецтв, член Національної Ліги українських композиторів Олег Герман, автор першого в Україні проекту «Розробка схеми екомережі Тернополя» Любомир Царик, проректор Тернопільського державного медуніверситету ім. І. Я Горбачевського Василь Марценюк, підприємець, автор патентів на печі для випікання піци Михайло Гросуляк, фотохудожник Едуард Кислинський, науковець, директор Інституту Національного Відродження ім. В. Герети Анатолій Вихрущ. Так, Олександр Смик – відомий поет, композитор, член кількох Національних спілок. Але наразі він чиновник органу місцевого самоврядування, що  ініціював конкурс…

Іван Білий («Номер один»)