Причин, що призвели до такої трагедії було кілька, — тернополянин Володимир Горон про загибель людей на горі Піп Іван
На горі Піп Іван в Карпатах минулого тижня замерзли на смерть двоє туристів. Вони всього кількасот метрів не дійшли до рятувального посту. Ще двоє з обмороженими руками і ногами – в лікарні. А четверо їхніх товаришів – дві ночі чекали порятунку на вершині гори.
“Тривають обговорення трагічної події, що сталася на горі Піп Іван Чорногірський ввечері 22 лютого, коментує подію у соцмережах тернополянин Володимир Горон. – По-різному трактують чому і через що це сталося, хто винен, як уникнути таких ситуацій і т.д. Насправді, розмірковування над причинами – то є певне теоретизування, адже є живі учасники цих подій і перш за все від них можна з часом почути більш точну інформацію про той вечір. Хоча ймовірно, що за таких умов комунікації між ними на горі було не багато, та все ж таки, якісь факти, дії і події що відбувалися до і під час трагедії можна буде з часом отримати та проаналізувати.
Однозначно можна сказати одне – причин, що призвели до такої трагедії було кілька. Деякі з них не залежали від групи – погода тощо, а деякі могли бути вирішені групою – час виходу на маршрут, одяг і спорядження, яке використовувалося на маршруті.
Деякі з причин були потужними і відчутними, лежать на поверхні і всім зрозумілі: знову ж таки – погода, але вирішальне значення могла мати якась дрібничка, на яку ніхто не звернув і не зверне увагу – заклинив замок рюкзака і не було змоги дістати теплу куртку – це як приклад. Адже зимові гори і т.д. – це завжди певний ризик.
Спробую виокремити кілька важливих деталей вже зараз, а потім їх порівняємо з інформацією від учасників.
Варто відмітити, що аналіз робиться з метою уникнення таких ситуацій в майбутньому, бо як показав цей випадок, таке може статися з досвідченими та належним чином екіпірованими учасниками. І трагедія такого штибу є найбільш незрозумілою, адже це на попадання в лавину, падіння зі скелі чи зрив з карнізом – де доля випадку чи везіння значно вища, а причин часто одна або дві. В простоті цієї ситуації і криється її трагічність та незрозумілість, а причин, що призвели до нещасного випадку багато і вага кожної з них не зрозуміла.
Ну і важлива деталь, про яку варто одразу сказати: – група була достатньо досвідчена (принаймні деякі її учасники), та достатньо екіпірована для такої мандрівки
Отже, трохи думок про причини:
Погода:
На цей день прогноз погоди говорив про погіршення погодніх умов, підсилення вітру та падіння температури. Але ці показники не були настільки критичними, тож в ті дні багато людей було в горах і у них все закінчилося добре. Інформація про погоду не могла сильно вплинути на рішення команди їхати чи не їхати в гори, хоча подумати про спрощення маршруту варто було (проміжну ночівлю на полонині Веснарка тощо – щоб не виходити в темряві на високогірну частину хребта тощо).
На горі Піп Іван того вечора відбулася дійсно різка і потужна зміна погоди, сила якої не відображалася навіть в прогнозах – така ситуація типова для високогір’я – неточність прогнозів. Думаю всі, хто ходить в гори зустрічалися з такими випадками.
Приблизно в той час Сергій Сапіга бігав вечірнє тренування на хребті Степанський-Косарище, що є сусідом Чорногори (висоти до 1150 м над рівнем моря) і попав в такі потужні та холодні пориви вітру, що змушений був пошвидше спускатись з хребта. Тож можна тільки уявити, що творилося на висоті біля 2000 метрів, де і сталася трагедія.
Час виходу на маршрут:
У високогірну зону група піднялася пізно і це не є добре. По прогнозу погоди найбільше погіршення очікувалося на вечір – і це відіграло значну роль у цій ситуації. Темрява, ураганний вітер і мороз не дали шансів. Адже до звичайних складнощів зими і високогір’я додається ще й темрява. А якщо врахувати, що група не дістала ліхтарів і рухалась без них (ймовірно, перед початком урагану вистачало світла від місяця), то рятувальникам було дуже важко знаходити їх на схилах. (Чи всі були без ліхтарів мені зараз не відомо, але багато були без ліхтарів – не дістали їх з наплічників) З іншого боку, там пробита снігоходом та туристами стежка і маркований маршрут, тож заблукати важко і нічні переходи (в сутінках, темряві) не є чимось надзвичайно складним, якщо не накладаються інші фактори – як сталося цього разу.
Втома, виснаження, гіпоглікемія:
Думаю, що ці фактори зіграли теж важливу роль у трагедії. Ймовірно, група з метою до темряви дістатися обсерваторії рухалася без достатніх привалів, учасники не споживали достатню порцію енергетичного харчування та напоїв, що і призвело до швидкого падіння сил у найневідповідніші моменти. А це в свою чергу до сповільнення руху, погіршення опірності організму та аналізу ситуації.
Чи була достатня кількість проміжних зупинок і перекусів до загострення погоди – треба чекати коментарів учасників.
Близькість безпечного місця і бажання дотягнути будь-якою ціною: Здається мені, що саме ця незрозуміла та здавалося б така незначна причина і була однією з головних винуватців трагедії.
До обсерваторії було близько, а там тепло і безпека, тож при різкому погіршенні погоди учасники групи замість того, щоб дістати теплий одяг (який був в наплічниках), дістати ліхтарі і продовжити рух до вершини – вирішили дотягнути так як є (в футболках і флісах, без ліхтарів). Таке рішення і стало фатальним для групи або окремих її учасників.
Думаю у тих, хто мандрує горами бували такі ситуації, що комфортна і безпечна ночівля примушувала тягнути до останніх сил, спішити і нехтувати якимось важливими моментами. Так сталося і тут, але запасу міцності та сил не вистачило, щоб дійти до мети, бо погодні умови були надзвичайно суворі.
Досвід і добре знання маршруту:
Коли в тебе є досвід, а маршрут ходжений вже багато разів, то часто нехтуються якісь додаткові чинники, які за інших обставин (не знайомий маршрут, малий досвід) могли б стримати від продовження мандрівки. На не знайомий маршрут не виходять в темряві, при несприятливих погодніх прогнозах і т.д. А тут було відчуття домашніх гір, знайомого маршруту і це підвело групу.
І ще кілька думок чи коментарів на коментарі:
“… не зареєструвалися в рятувальників…”
З огляду на швидкоплинність події реєстрація у рятувальників не мала б значення.
Навіть, якби рятувальники знали, що 22.02 до них має прийти група, а групи немає, то на пошуки того вечора-ночі ніхто б не виходив. Бо група могла не приїхати, не вийти на маршрут, заночувати в колибах тощо. Тож на пошукати вирушали б тільки при появі чіткого факту аварійної ситуації чи при тривалій відсутності групи на зв’язку.
Реєстрація допомагає:
- на етапі планування мандрівки (можна отримати інформацію про погоду, консультацію про маршрут), але з огляду на досвідченість групи та добре знання маршруту не думаю, що вони б зважали на думку рятувальників.
- на етапі коли група чи людина загубилася і її тривалий час шукають. Тож інформація в рятувальників про маршрут та плани групи може допомогти швидше і ефективніше організувати пошуки.
“… не трималися разом …” ймовірно, що якби рухалися всі разом і повільно, то за тих погодніх умов жертв могло бути більше. Саме прихід перших на обсерваторію і підняв тривогу та дозволив врятувати решту.
Хоча в більшості випадків командні дії є більш ефективними, а як було б в цій ситуації за командного пересування – сказати напевно щось важко.
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Висновки, яких треба дотримуватись у більшості випадків:
- дивитись прогнози погоди і під них коректувати маршрут, а при різкій зміні вже на маршруті діяти зважено і відповідно до ситуації, обставин та можливостей групи
- за можливості уникати пересування в темний час доби – особливо на високогір’ї. Бо темрява ускладнює будь-яку ситуацію, що може виникнути в мандрівці
- перед виходом у високогір’я підготуватись до сильніших вітрів і морозів. Вдягнути щось додаткове, підготувати теплі речі (балаклави, верхонки, маску, теплу куртку і бути готовим їх швидко використати для утеплення)
- робити регулярні привали з енергетичними перекусами і гарячим солодким напоєм (кожні дві години бажано щось легенько зажувати навіть на ходу). Мати під рукою швидкі вуглеводи, які можна легко застосовувати на ходу
- перед настанням сутінків вдягнути ліхтар і бути готовим до його використання
- бути завжди зібраним та обережним, навіть якщо ви знаходитесь на знайомому маршруті, домашній локації тощо. Досвід і домашність маршруту не мають стати причиною розслабленого ставлення до викликів, що може поставити перед вами мандрівка.
- обирати такий темп руху та ставити такі цілі на день чи мандрівку, щоб завжди залишався запас міцності в кожного учасника групи на виникнення непередбачуваних обставин.
- ну і дотримуватись загальних рекомендацій по зимових мандрівках та списку спорядження. Перелік таких можна побачити тут: https://events.ture.ua/bezpechni-gory/
МАНДРУЙТЕ СМІЛИВО, БЕЗПЕЧНО, РОЗУМНО
І шкода, що в горах стаються такі випадки та гинуть хороші люди. Хочеться, щоб таких трагедій не було.
Співчуття родичам, близьким і друзям хлопців, що не вернулися з гір 
Коментарі вимкнені.