Розподілення по-кременецьки.Чи стане газовий бізнес району ще одним «гуславчиком»

Звершилося. З 1 квітня 2015 року розпочало свою діяльність ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу». Ще на початку жовтня минулого року ця подія була помпезно розрекламована: податки від функціонування підприємства будуть залишатися у районному бюджеті, завдяки реорганізації збережеться ще одне підприємство, яке буде нарощувати потужності, збереже робочі місця. Все це представлялася як велика заслуга депутата Верховної Ради. Варто зазначити, що дійсно, саме завдяки його старанням і вдалося створити дане підприємству. Хоча уже тоді тверезі голови зазначали, що очевидно дана реорганізація затіяна під особу: просто у нас інакше не буває.

І реально, за кілька тижнів вигулькнула особа А. Гуславського – кількаразового мера, екс-голови райради, людини, м’яко кажучи, одіозної в масштабах міста. Він двадцять років пробув на керівних посадах, але мало хто може пригадати його успіхи та досягнення. Залишив про себе пам’ять у «гуславчиках» – так назвали магазини-кіоски, які заполонили історичний центр міста. За підтримки тодішнього нардепа М.Ратушного, спромігся відкрити Кременецько-Почаївський ДІАЗ, який очолив після завершення «кар’єри» мера.

НІЯКИХ АНАЛОГІЙ НЕ ПРОГЛЯДАЄТЬСЯ?

Говорять, що дотепер має певні інтереси у даній установі, але це інша тема…

Низка громадських організацій міста, деякі політичні партії надіслали звернення до профільного міністерства із застереженням щодо призначення А. Гуславського на дану посаду. Відповідь прийшла екстраординарна – органи влади та самоуправління не мають права втручатися у господарську діяльність підприємства.

А організації тут до чого? Одним словом, міністерство зіграло «дурня». На наступне звернення відповіді так і не отримали, незважаючи на зміну міністра.

Призначенням А. Гуславського на посаду зацікавилися і представники постмайданних організацій Тернополя, які реально були готові здійснити радикальну акцію щодо даної особи. Але на заваді стала повна невизначеність – усі посадовці зайняли нейтральну позицію: то вони не знають чи він призначений (хоча як виявилося, наказ про призначення був підписаний ще у 20-х числах жовтня), а як призначений, то у якому статусі і т.п.

Сам новоспечений керівник вкрай рідко з´являвся на робочому місці, що унеможливлювало проведення акції. На сесії райради він яскраво розповідав про те, як він старається для підприємства, щоб повернути йому ліцензію на право реалізовувати газ.

Ось тут ми і підійшли до ще одного цікавого моменту: а невже району і справді потрібно два підприємства, які збирають гроші за газ? Очевидно, що необхідно було на столичному рівні вирішувати питання оплати послуг Кременецької філії ВПРГ «»Львівтрансгаз» (робота «аварійки», обслуговування газотранспортної системи) установою, яка кошти за реалізацію газу отримує, але … Вся ця «афера» була здійснена з однією метою: призначення потрібної людини на потрібну посаду, що в умовах реорганізації значно спрощується.

У листопаді на зборах колективу було озвучено перспективи діяльності підприємства, було зазначено, що всі працівники залишаться на робочих місцях, але заробітна платня значно зменшиться. Передчуваючи проблеми, ще до нового року звільнилася низка кваліфікованих працівників.

У лютому 2015 року відбулися збори трудового колективу, результатом якого стало одноголосне прохання цього ж колективу дати їм «рятівника» А. Гуславського у керівники (хоча там відбулися не стільки збори, як ходили по працівниках та збирали підписи, тому що один точно не підписався, а у протоколі зборів всі 100%). Голова РДА В. Ткачук не взяв тоді на себе відповідальності на схвалення резолюції колективу, і уже у середині березня вирішив зібрати громадську раду, щоб заручитися її підтримкою. Але зразу ж її засідання було перенесене, і мало би відбутися пізніше, поки А. Гуславський приїде з Києва. Одним словом, засідання «не звершилося»… Це також наштовхує на певні роздуми. Повертаємося до початку.

31 березня частину працівників було звільнено, багато з них пропрацювали з півтора десятка років. Залишилася лише аварійка та управлінський апарат. Цілком очевидно, що якби питання реорганізації не піднімалося, люди і далі собі б спокійно працювали. З 1 квітня нове підприємство розпочинає повноправну діяльність. Ліцензії на право реалізації газу, очевидно, що не буде. Тобто всі плани, обіцянки просто «луснули як мильна булька» в чиюсь угоду.

І насамкінець. Уже, неофіційно, тодішнім керівництвом було заявлено, що гаражі будуть переоснащуватися під СТО, а підприємство буде шукати різні форми заробляння грошей. Як варіант, на обрії виникає перспектива банкрутства, у ході якого частина майна буде продана за борги, а «аварійка» збережеться, тому що держава змушена буде дбати про безпеку газопостачання. Приміщення на території «газовні», за нашою інформацією, оцінені у 600 тис. гривень (за теперішнім офіційним курсом 26 тис. доларів). Так що збирайте гроші, але хто вам продасть, покупець уже, очевидно, визначений. Хоча є варіанти цьому запобігти. Але про це не говориться.

НАРОДНА РАДА КРЕМЕНЕЧЧИНИ